Плюшевий воїн
Одного разу в іграшковій кімнаті, стався переворот: плюшевий Ведмедик, разом з солдатиками, монстрами і черепашками ніндзя – оголосили війну. Ані білочка, ні зайчик, ні навіть принцеси із свого палацу не розуміли.
Врешті -решт одна з принцес вирішила дізнатися причину і запитала:
— навіщо нам ця війна, адже ми гарно жили в мирі та злагоді, чи не так?
— Можливо,-відповів Ведмедик. Але Василько каже, що ми усі воїни, а я серед них ватажок. І воювати це добре, це значить захищати себе. Он дивися,- Ведмедик показав принцесі зброю і спорядження.
— Ой,- зойкнула вона і заплющила очі.
Зайчик побачивши це, мовив так:
— Це Василькові хлопчаки усе розповіли і він думає,що це правильно.Хоча мама його вважає інакше,а сестричка взагалі проти війни.
—І що робити поцікавилася принцеса.
— Переконувати,- сказав Зайчик і швиденько зібравши усіх, розповів план дій.
Принцеси запрошували до кав'ярні випити напої та скуштувати смаколики. Білочка нібито пошкодила лапку і потребувала допомоги.
Спершу Ведмедик ніяк не реагував, аж поки не почувчи то стогін,чи то крик. Він розвернувся і кинувши зброю солдатикам побіг на поміч другу Зайчику.
До кімнати зазирнув Василько і побачивши кинуту зброю улюбленого Ведмедика, злісно промовив:
— Зрадник,– і кинувся навтьоки.
Що сталося поцікавилася мама,миючи посуд.—Хто зрадник?
—Мій улюблений Ведмедик,-відказав хлопчик і продовжив— я придбав йому зброю, спорядження, одягнув, як справжнього воїна. Створив для нього армію, а він побіг на поміч Зайчику, кинувши зброю.
—Он воно що,– промовила мама. — Ведмедик вчинив правильно,війна до добра не доводить ніколи, усі тільки страждають. Синку, я тобі давно вже казала, не спілкуйся з тими хлопцями, вони з поганої компанії. А якщо хочеш дізнатися
що таке війна, то я можу увімкнути тобі новини сьогодення і ти усе почуєш і зрозумієш.
Василько поклав голову мамі на коліна і схлипнув кілька разів. Одразу ж згадалися тривоги, бомбосховища і дрижання вікон. А ще він згадав, як тулився до мами і сестрички і казав лише одне: "Боже, врятуй мене і мою родину. Я хочу жити!"
Василько встав і попрямував до своєї кімнати, він вибачився перед іграшками і покликав сестричку з ним погратися у кав'ярню.
А з тими хлопцями Василько більше не спілкується.
#оповідання #ведмедиквоїн #реальність #мир
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!