ВІТЕР

Неси мене, вітре, над Вінницьким краєм,

Хай душу лоскочуть ліси,

Хай сила твоя з мене сум витрясає,

Неси мене, вітре, неси!

Де весни цвітуть, де любові багато

І білі лелеки летять,

Крізь сонце сліпуче та хмари кудлаті

Провію я власне життя.

Неси мене, вітре, як серце хотіло

Над Бугом, де тануть літа,

Хай кров моя млява, отруєна тілом

Бурлить, мов джерельна вода.

Неси мене, вітре, у Шпи́ків, додому,

У край неземної краси,

Зміцни мої крила, зніми мою втому,

Неси мене, вітре, неси!