Пам'яті загиблих Героїв

Без вітру стяг твій майорить..

У місці тім, де тиша і відпустка.

Приходить побратим, поговорить,

Про те, що у душі все більша пустка.

"Ми завжди перші, нащо зволікання?

Ніхто із нас пощади не благав.

А зараз, ці прохання-підписання,

Щоб ти посмертно вже героєм став.

Які до біса підписи збирати?

Кому довести? Ти і так герой.

Найкращі перші йшли все віддавати -

Сергій, Сашко, Марко й Дімон.

Тій Матері, що поховала сина

Вже, певно, горя більшого нема.

За лічені хвилини стала сива,

Коли кортеж під'їхав до села.

І знаєш що, тобі геть не пасує.

Та чорна стрічка в правому куті.

Зізнаюсь, брате, так тебе бракує

Слова для мене зовсім не пусті.

Піду вже, чуєш? Час нас не чекає.

Ще йдуть бої на східнім рубежі.

Тобі тут, мабуть, тиша набридає,

А там, нестерпно хочеться її."

© Maria Pavlishina