самотній бог

коли злиться самотній бог

здається, надходять віки

де стіни із лихом знаються

де вирішують, не озираються

коли любить самотній бог

здається, серцеві клапани

вже не потріскують ватрою

не клацають, зупиняються

коли дрімає самотній бог

життєствердості та руйнації

одне одному є чужі

завмираючи - не трапляються

коли хоче самотній бог

плем'я грається ув огні

все інше проходить повз

віє вітром, переливається

коли плаче самотній бог -

йде світ за очі рідний син

так мертвий стає живим

відпускає і починається

о боже самотній, самотній боже -

день тріумфує з радости,

глина і ребра людської віри

пишуть на скронях живі листи

[ а мені брак дознатися,

чому не пускаю з пам'яті

пелюстку троянди білої

та що, клаптиком вечорів

та, що тліє у тіні свічі ]

о боже самотній, мій любий боже

чому ти один? не мовчи..