Пара білих голубів

Пара білих голубів летіла на волю,

Я жалілася собі на примхливу долю,

Я світанками збирала веселкові роси,

Обирала собі щастя – заплітала коси,

Вишивала на сорочці червонії маки.

Не помітила від долі нещасливих знаків.

Не вгадала, що готує вередлива доля.

Залишилося багаття від тої любові.

Не обрав мене мій лебідь – забрав крила мої,

Залишив, забрав світанки, помутніли зорі,

Закотився місяць в хмари, заховалось сонце.

Мов билина при дорозі в вишитій сорочці.

Розлетілися з тобою, мов птахи у вирій.

Не зуміли бути разом в злагоді та мирі.

Не зуміли зберегти ми щастя і кохання.

Проливаю гіркі сльози з вечора до рання.

Проливаю та сумую. Доля, моя доля…

Пара білих голубів летіла на волю.

(Серпень 2016 р.)