В пам'ять про Василя Стуса

Колихнувся світ, вдарив грім, впав на серце чорний хрест, здригнулась Україна.

Помер. Ні. Загинув.

Вільний птах, що вже розправив крила, не замерзнув, не затих, не зламався.... чути крик. І вирита могила. Птах, в повітрі збитий.

Траур. Василь Стус — убитий.

Замордований. В тринадцяти томах, кожен день знущання. Від його життя, проникає в серце страх, усе воно випробування.

І не можна вже, ні побачити, ні почути, ні прочитати, ні збагнути, всіх спалених його віршів. Усіх думок, правд, щирих слів.

Вони розтанули, зникнули, в клубах диму, як весною пізній сніг.

Їх втрачено навік, його, вже не повернути.

Одне що лишиться нам, на все життя. Четвертого вересня. Василя Стуса, його слово пригадати. Не маєм права, його забути.