Гординя

Щоденник Агати

Я й досі дивуюся, як Інна так легко змогла повірити мені. Ця дівчина така добра і світла, ніби й справді янгол. Тепер я розумію, чому він обрав її. Та тоді мені здавалося, що мене проміняли на якусь рідкісну тупу примару.

То був День народження Марка. Ми зібралися вже звичною четвіркою. Сама думка подвійної гри ганяла дикі хвилі збудливих імпульсів всередині мене. А на сьогодні ще й заплановано, скажімо так, кульмінаційний момент.

Ми домовилися зустрітися біля входу до торгово-розважального центру та вирішити, що будемо робити далі вже на місці. В очікуванні Антона та Інни, Марк обіймав мене за талію. Ці двоє знову запізнювалися. Мене це бісило. Раніше Тоха був пунктуальним, а Ця змінювала його не на краще.

— Привіт! — замахала нам рукою дівчина, знаходячись ще на пристойній відстані.

— Привіт, — пробубнів Тоха, коли вони підійшли.

— Вітаю, я вже думав, що ви вирішили пропустити мою Днюху.

— Вибач, це я винна.

— Подружко, як ти це зробила?

— Що саме?

— Перетворила самодостатнього, пунктуального хлопця на підкаблучника.

— Ой, та не перебільшуй.

— Пам’ятаю, раніше, коли ми вдвох кудись вибиралися, Тоха жодного разу не допустив, аби ми вийшли пізніше запланованого часу. Якось він витяг мене на вулицю з одною стрілкою на правому оці. Уявляєш? Мусила похапцем її стирати, бо підводку я не встигла прихопити. А ви за останні два місяці частіше запізнювалися, ніж вчасно приходили. Розкрий секрет: як?!

— Все просто! Ви ж лише друзями завжди були й лишаєтеся ними, а ми з Тохою — пара. А що закоханий хлопець не зробить заради своєї дівчини? — слова Інни ледь-ледь не підірвали мій внутрішній вулкан. Хоч сказане явно не планувалося як випад в мій бік.

— Мабуть, ти права, але не до кінця.

— Тобто?

— Почекай ще трішки. Ви порівняно зовсім недавно зійшлися. От як пройде час, тоді й подивишся, якої твій лицар покаже, — я демонстративно зиркнула в бік Марка.

— Дівчата, ми вам не заважаємо обговорювати нас? — не витримав Тоха. — Марку, може ходімо вдвох вип’ємо за твою Днюху?

— Варіант, — хлопці почали рухатися в бік входу.

— Агов, стояти! — озвалися ми з Інною в унісон.

Наступні пів години минули за активними обговореннями культурно-розважальної програми на день.

Щоденник Антона

Більше ніж половину дня ми провели в торгово-розважальному центрі.

Спершу ми перекусили, потім пішли в боулінг, де дивом натрапили на вільну доріжку. Зазвичай тут доводилося замовляти її за кілька днів на перед. Агата знову змусила мене розстібнути верхні ґудзики моєї сорочки. Коротка темно-зелена сукня доволі спокусливо натягувалася на її попі за кожним разом, коли вона нагиналася з важкенькою кулею в руці. В її позі не було нічого незвичного. Інна вигиналася приблизно так само. От тільки на ній були широкі штани, а не шмат тканини в обліпку, який заледве прикриває зад. Вона спеціально так вдяглася, аби вільно почуватися під час розваг. Інна, на відміну від Агати, соромилася так відверто демонструвати своє тіло. Мені насправді це подобалося. От тільки як бути зі своєю природою, яка дає про себе знати нижче поясу, коли бачиш спокусливо одягнену дівчину?

— Куди далі? — запитав Марк, коли вже всім набридло збивати кеглі, чим дуже потішив мене, бо ситуація ставала все більш нестерпною.

— Ти ж іменинник — тобі й вирішувати, — заусміхалася Інна.

— Та в мене щось сьогодні з фантазією проблеми.

— То давайте в кіно. Тут комедію за пів години будуть показувати, — запропонувала Агата. — Судячи з трейлеру, доволі тупа, але посміятися можна.

— О, чудово, ходімо, — погодився я, розуміючи, що в темному залі, де можна лише сидіти, жувати попкорн й дивитися фільм, вона не зможе мене спокушати.

— Беремо місця ближче до екрана? — запитав Марк, коли ми були вже біля каси.

— Любий, та ти що? Купуй квитки на задній ряд.

— Чого? Там гірше видно буде.

— Сам подумай, дві закохані пари йдуть в кіно. Невже не цікавіше буде зайняти місця для поцілунків?

— Хм, не подумав, — він хитро заусміхався.

Інні також сподобався хід думок «подруги». Я промовчав, але про себе зазначив, що Агата знову щось задумала. На той момент я вже нарешті навчився зчитувати дещо з виразу її обличчя. І воно не обіцяло нічого доброго.

Щоденник Агати

Коли ми зайшли до залу, фільм вже почався. Я помітила, як Тоха човгався на стільці в боулінгу, коли я кидала кулі, що немало втішило мене. І де лише подівся той хлопець, який бачив у мені лише подругу. Можливо, треба було одразу частіше одягати короткі облягаючі сукні і якнайбільше нагинатися в них?..

Ми розсілися на свої місця та втупилися в екран, жуючи попкорн. Зал часто здригався від сміху глядачів. Насправді для мого задуму більше підійшло б щось романтичне, однак, затягти на подібне Тоху — нездійсненна місія. Це навіть в Інни не вийшло жодного разу.

Я глянула в його бік. Ці двоє трималися за ручки. Раніше ми з Марком так само сиділи в кінотеатрах. Та зараз я такого бажання не мала. Його дотики не те що байдужою мене лишали, а дратували, й часом навіть огиду викликали. Та я мусила прикидатися. Особливо складно було в ліжку. І я зараз не лише про близькість. Знаєш, виявляється, засинати з хлопцем, який тобі байдужий, ще гірше, ніж займатися з ним сексом. Хоча я тоді насправді не знала, чи можна так описати моє ставлення до Марка. Я була занадто зайнята помстою, аби обдумувати все це.

Марк відчував, що між нами відбувається щось недобре, але мовчав. Він на стільки боявся мене втратити, що готовий був змиритися з усім. Іноді мені навіть здавалося, що цей хлопець пробачив би навіть мою зраду.

Я зібрала всі свої сили до купи й взяла його за руку. Подив, змішаний з радістю в очах Марка не складно було розгледіти навіть в темному залі.

— Що таке?

— Нічого. Невже я вже не можу просто взяти тебе за руку?

— Звісно можеш. Просто останнім часом…

— Що?

— Нічого, забудь. Все окей, — він стиснув мою руку.

Потім я нахилилася до нього й поцілувала, одночасно розміщуючи свою руку на його штанах, нижче поясу.

— Агато, що ти робиш? — Марк різко відсторонився й окинув зал нервовим поглядом.

— Тобі не подобається?

— Та не в тому річ. Тут же купа людей.

— Якщо ти не будеш галасувати на весь зал, то вони не помітять, — втім, саме така його реакція мені й була потрібна. Вона мала привернути увагу Тохи до вистави, яку я показувала для нього. Перевірити, чи й справді він помітив, що відбувається, змоги не було — дивно виглядало б, аби я почала озиратися в їхній бік. Та я відчувала, його погляд на собі. — Просто розслабся.

Я знову поцілувала хлопця, а моя рука продовжила блукати по його штанах. Цього разу Марк вже не опирався. Я відчула його збудження під своєю долонею. Потім я різко встала й розмістилася в нього на колінах та обхопила його руками навколо шиї, продовжуючи цілувати. Мені навіть подумалося, що була б не проти продовжити деінде, та потім згадала про Тоху і це бажання моментально вивітрилося.