Подаровані ніким нікому - 12.04.2022

Зів'яли квіти яких ніхто так й не зірвав.

Вони подаровані ніким нікому.

Ними не милувалося око

Ні зранку, ні вночі.

І просто така їх воля.

Змінилася пора року.

Змінилося покоління

Або ж та й навіть кляте століття

Змінилося усе і нічого

Бо така є доля?

Бо так задумано Богом чи якоюсь вищою подобою істоти.

***

А вони ще говорять,

Це люди чи ще щось що має очі.

Це ті хто мали їх зірвати і комусь віддати як зізнання чи шану.

Це ті хто мали їх шматувати від болю чи горя, та прикладати до серця пелюстки згадуючи яка раніше була погода з кимось і десь там поруч.

Це ті хто намагаються знайти вихід, намагаються знайти своє місце.

Владнати думки.

Зрозуміти що коїться взагалі.

І що ж робити далі.

Це розповідь про квіти.

Вона десь, від когось, для когось і колись там лунає

Та квітів вже немає.

Вони згнили у вазі чи на кладовищі здуті вітром полетіли в невідомість горя навколо.

Вони зникли з часом як люди для когось,

Вони зникли так само як почуття з роками

Залишаючи по собі спогад про чудові аромати