Тріада - 04.04.2024

Снись мені Тріадо,

Я прийму тебе як належить

Бо ти ж не спроста ходиш через вікна до мене

Бо ти ж не спроста шепочеш щось як тільки настане осіння пора, в той час, як листя майже немає

***

Та чому ж ти йдеш від мене як тільки сонячне проміння загляда

Та чому ж лишаєш ти мене, чудесна...

Чому не зостанешся на довше?

Я знаю, тобі не втішно дивитися як я вмираю і повстаю з мертвих для тебе

Та чому ж тоді приходиш?

Та чому ж тоді ти йдеш?

Ти є мій сенс життя і смерті

І знаєш, чудесно Тріадо..

Я плутаюсь досі яка ти є

Безсердечна та черства

Чи можливо з великою душею і натхненням?

Та знаєш, сумніву немає в тому

Що ти, Тріадо, є мій кат і серце

Ти не даєш мені померти, але й життя нема з тобою

Чому? Чому вчиняєш ти так зі мною?

Бо я є грішний?

Бо я не вірю в Бога?

Ти знаєш, Тріадо. Я шлю його в пекло з собою

Та стою на коліна перед іконою молитись зі свічкою в руках як ближній захворіє чи йому зле буде.

Чудесна та єдина, ти знаєш що я є нікчема

Та життя люблю й ненавиджу водночас так само як і людей довкола

То ж що ти є таке для мене?

Покарання чи милосердя?

Ти як кохання чи навіть любов.

Близька та далека кожному і нікому зовсім

Ти моя, ти їх і нічия

Та ти ніколи не своя

Ти не маєш цілі й просто ходиш крадькома

Ти дар є Бога людству, а також нова подоба Сатани самого

За твою вроду я молитись готовий

Мовчіть, ви, люди, коли бачите рога...

Блакить очей краде серця і варить їх в глибинах пекла

Вам здається що душа належить вам, та це помилка сьогодення

Ті очі кожного разу інакші

Та щойно побачите ви їх хреститися вже сенсу немає

Вона ж не є дрібнота..

Тріадо, ти велична є істота

Багато хто прийме тебе або ж почне відрікатись...

Та ти наздоженеш усіх як повінь дикоросла і поглинеш цілковито, бо ж ми не належимо Богу.

Ми є те що для нас просто природно