Солдат-прометей

Солдат на посту не змикає очей,

готовий завжди зустрічати гостей.

Хоча і не спав уже безліч ночей,

та спокій і сон це тепер привілей.

Веде оператор свій дрон-корифей,

вдивляється зморено в тьмяний дисплей.

Навколо розруха неначе з Помпей,

та вивести мусить своїх він людей.

Ідуть почорнілі неначе з печей,

вже хочеться скинуть броню із плечей.

Поїсти, помитись і чистих речей

та щоб обійняти вже міг їх Морфей.

Кожен пройшов тут свій Колізей,

свобода здобута найкращий трофей.

Його не сховають за скло у музей

здобув для народу солдат-прометей.