Колодязь

Колодязь прадавній, пречистий, глибокий

Нап'юся хмільної води,

Холодне повітря, згасаюче світло,

В утомлене тіло омріяний спокій,

У тіло моє увійди.

Під зоряним небом на ложе із глиці

Приляж відпочити на мить,

Під шатами лісу у ладані сосен

Розітнене серце, скривавлене серце

Хай більше тебе не болить.

Вуста заніміють і сльози замерзнуть,

І серце зупинить свій біг,

Під місячним сяйвом загублене тіло

Сріблястим морозяним зоряним пилом

Укриє найперший сніг...

А потім, як сонце пробудить всю землю

З полону твердої води,

І знову відтане оновлене серце,

Й зі сну ти повстанеш, то дихати, жити

Ти сили в собі віднайди.

07.11.2023