Кава з цинамоном

Восени вітер шурхотить падолистом,

Так ніби то чиїсь бентежні, стишені кроки,

Здушеним горлом вдихаю запах тліну

І поринаю у спокій,

Грію ноги перед каміном,

Що було вчора, уже неважливо,

Що буде завтра, те змиє дощами,

Відігріваю душу кавою з цинамоном,

Хоч зараз не відмовилась би й коньяку додати,

Поки ще вересень, сонця іще задосить,

Та я вже сумую за тим, чому ще не дібрала ймення,

Так буває, коли на місто спадає осінь

І дощ накрапає пелюстками хризантеми.

28.09.2024