Замріяний Листопад

У крихкій блакиті неба

Листопад про літо марив.

Розігнав пухнасті хмари

й уласкАвлював дерева,

що ніжились в осінніх чарах.

Ранкова тиша кришталева

тужила за пташиним співом.

Бо не бриніли переливи

у знелистяних деревах.

Десь там в заобрійній мандрівці

зграя з тихим сумом лине.

Загубились голосочки...

Тонкі ажурні гілочки

яскраве Сонечко спіймали

і ніжно промінцями грали...,

а в напівсонному таночку

золоте листячко кружляло...

... на землю втомлено лягало.

Впліталося в барвистий килим

мереживом тЕпло-пожовклим

і між дерев відпочивало.

Чаклунка Осінь ті листочки

вітерцем розворушила,

закружляла-закрутила.

З землі до неба підхопила...

І ніч похмуру листопадну

зірками з листя освітила.

04.11.23