Балкон

Дуже давно, десь поза вчора

Горіло місто, там біля моря

Згоріло до тла, не залишилось й пилу

Балкон лиш вцілів, то перший знак миру

Люди казали, то ті що згоріли,

Балкон каменяр зробив той для втіхи

Всього в тому місті їх троє було

Чорних як нічка, темних як зло

На кожному з них неначе на троні

Сиділи птиці, очі холодні

Дивились в душу, рахували гріхи

Їх всі минали, минали й ми

Сьомого січня в ніч на неділю

Перший балкон зваливсь на Надію

Сам розчинився в чорній імлі

Та ще й з собою забрав душі дві

Другий балкон стояв біля центру

Довго його не чіпали напевно

Стояв наче пам'ятник майбутній війні

Війна як прийшла розчинився в пітьмі

Третій балкон простояв найдовше

Його не забрало й розбурхане море

Навіть тоді як місто в вогні

Третій балкон лиш чорніє собі.

В зараз тут пусто наче у полі

Лиш замість зеленого

Під небом тут чорно

Безмежна рівнина і море шумить

На березі чорний балкон там стоїть