Золота оправа

Від кіля до верхівки щогли

Вивчав натхненно з подихом вітрів

Той корабель в безмежнім океані

Олійних фарб;

І той любовний жар

В очах Данаї, млосний погляд зваби

Юдиф у золотавім торжестві.

О, не дарма вдихав в безмовність Леди

Мрійливу тугу грації, і сон

Змінив примхливу дійсність на причастя

До міту, до переказів, легенд,

До вічності

І так зійшов за правду

Опісля сну, що все перевернув,

Розмалював, розлив, переінакшив –

Примарафетив, сплутав, розписав,

Що бачиш всюди натяк на Єлену,

Що переходить лебединий став.

21.07.2023