ВІЙНА

загарбницькі бої спіткали душу,

повстання серце моє вголосило

і тіло стало мов сила пропаща,

свідомість свіжа покривалась пилом.

два табори, дві думки, два шляхи -

без єдності, поваги, лиш вагання.

усюди біль, сварки, і ось - страхи;

рутина дня, все, що роблю навмання.

питають в мене люди «нахіба?»

«змирися, буде не життя, а щастя»

та не зважаючи на тяжкість, боротьба -

я сподіваюся, закриє їхні пасті.

побачимо ми наслідки лиш згодом,

в той час, коли очі розкриємо на вроду.

чи будуть вдячні нам, не знаю,

але подяку мою чуєте, гадаю.