Серпневі ночі…
10082
Серпневі ночі…
Зірки з неба
На землю падають,
Й не треба
Спішить загадувать бажання
Воно збувається востаннє.
Хміль в голові…
Дорога…
Двоє…
Ідуть, балакають,
А хто є?
Нема нікого поруч з ними
Не почуваються чужими.
Не ті слова…
Не та вже й мова…
Не у те русло йде розмова…
Ось погляд…
Ось уже й прощання…
В обох нестримане бажання…
Сплелися губи в поцілунку…
Ніч стала схожа на чаклунку.
Взяла обох в свої обійми…
І відпустила…
Треті півні…
Настане день – і зрозуміють.
Вони так жити не зуміють.
Все буде тільки як раніше
Переконаються пізніше.
Все, як у сні…
Збулось бажання.
Збулося, але не востаннє…
Зробили помилку…
Все через водку,
Хоч помилку,
Зате солодку.
Щоб оцінити твір, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
⋯