Спогад

Як кава гаряча похмурого ранку,

Спогад про тебе зсередини гріє.

Сиплеться сіль на запалену ранку,

Сиплеться сіль на запалену ранку -

І все ж таки, тепла надія жевріє.

Спогад про тебе мене огортає

Вʼязаним шаликом в вітряну днину.

Тихо всередині щось помирає,

Тихо всередині щось помирає,

І все ж таки, знову до тебе я лину.

Спогад - весняного сонця проміння,

Якого так довго чекаєш крізь зиму.

Ступор і тіла важке оніміння,

Ступор і тіла важке оніміння.

Але я без цього загину.