Песик
00085
Настає в житті момент,
Коли бачиш очі її,
І твій захист розбито ущент.
Ти вже не належиш собі.
І будь-який вибрик, "ой всьо" чергове
Ти знов і знов пробачаєш.
Адже готовий на все,
Хай чого вона побажає.
Чого ж вона схоче?
Всі мізки зламаєш,
Припреш все одразу
Й все одно не вгадаєш.
Надвечір запал стихає.
З екрана доноситься фільм.
Згорнувшись клубочком, вона засинає.
Як янгол, тільки без крил.
Лиш прокинувся зранку,
Написав їй, чекаєш.
Коли ж відповість?
Лиш хвостом не виляєш.
Вона є для тебе
Немов цілий всесвіт.
Ти ж є для неї
Маленький і відданий песик.
Щоб оцінити твір, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
⋯