Результати конкурсу 🇺🇦⚡️ Квантова Україна ⚡️🇺🇦

Електронні книги / #всесвіт (49)

Бездоганність

Де зустрічається небо з хвилею — бездоганність.

Розчиняються зірки, стікають піною у воду.

Де вільна душа... І час застиг... Шлях Чумацький

Чи то богу, чи дияволу своє серце продав...

Тут бажання лише одне — бути Світлом.

Немає ні минулого, ні майбутнього... Істини біг...

Бриз і вічність Таємницею Світу оспівані.

Тяжіння усіх доріг... Розуміння: ти — Людина, ти — Світ...

Тут біля «краю прибою» — центр Всесвіту.

Звук неба, смак вітру, колір глибини води...

Затишок серця та думки... Кохання як Світло...

І пульсація у венах «немає тієї долі..» Розуміння «навіщо», «куди»...

Не молюся... Не вмію, не знаю, не пам'ятаю...

Лише солона млість: вітер, вода, пісок —

Сльози неба... У вузькому колі, без сторонніх... Я знаю:

Хто є частиною Всесвіту, той не може бути самотнім... Життя — урок!

~31•07•2019~

...

Lexa T. Kuro

«До перцю...»

***

Мій час --

Перець,

Який розсипався

На такому Всесвіта

Тaрелі,

Що не зрозуміти

Зразу,

Де лежать

До спожитку, в надії --

Всі мої щастя дні,

Бо...

Біжать та світяться

Планети,

Якою, тайною --

До безнадії,

У собі,

Таки мені колись дадати

Прагнуть, непомітно --

До перцю, солі

На столі...

-----------------------------

19.01.2024; Paris (Aurora)

===========================

(!!!)

Автор :::

Катинський Орест

https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003512

(Katynskyy Orest)

=======================

...

Катинський Орест

У цих очах...

М...

У цих очах КОСМОС... немов знають таємниці Всесвіту...

Чують і бачать янголів, усміхаються на їхні сомни розмов...

У цих очах загадка, потаємної мрії бесіда...

В них палають зорі... В них дихає щира Любов...

У цих очах шторм... Кольори грозового неба...

В них шепіт вітру та безмежний простір тиші...

Між іншими світами прекрасна чиста «небуль»...

У цих очах ніжність, що проникла в дитячі сни...

У цих очах мудрість, сила снігів, фарби весен...

Тепла радість світла та полум'я із райських садів...

В них аромати діброви, шарудіння гілок, запах сосен,

Вічність з вірою в диво... та легкість чиїхось кроків...

У цих очах птахи... чудовими піснями серця...

Хвилі прибою... Сонце... І щось із глибин душі...

У цих очах казка... Зірки, з яких тепло ллється...

В них істина щастя... океани добра... думок віражі...

~25•березня•2017~

...

Lexa T. Kuro

его

світ - крапля поту на моїй долоні

світ - ока два мої, дві напівсфери

світ - ніс мій, яким вдихаю Всесвіт

світ - рот мій, ним я сміюсь в безодню,

жбурляю зірки-ноти у простір-час!

світ - сущеє в мені

світ - моя думка, мозок, тулуб мій

та мої руки, ноги... - мій організм

світ - то є я!!!...

...а далі все - дзеркальні лишень скалки

що відображують мій розвиток та зріст

усю могуть мою та велич

в багатоликості своїй - я є безмежний!!!...

як я безмежний у мені...

...

Ем Скитаній

А ви чули мовчання?

- А ви чули мовчання?

Приголомшливий дзвін.

⁃ Воно не стоїть втручання,

Не варте і змін.

⁃ Ви чули мовчання ?

Цю пустош, цей крик?

⁃ Після нього бажання,

Щоб розум мій зник.

Ну а ви?

⁃ Чи ви чули мовчання?

⁃ Ні! Більше ніколи!

Не хочу!

Забути б про своє існування,

Позабути всі свої роки.

Але все ж…

⁃ А ви чули мовчання?

⁃ Так, я змирився, я звик.

В мене є лиш одне бажання,

Щоб світ створений богом зник.

Щоб знову почути мовчання…

Щоб знову почати спочатку….

...

Gus

Молитва до Всесвіту

Великий Всесвіт, тканина зірок і мороку,

У твоїй безкрайній тиші я знаходжу своє внутрішнє святилище.

Нехай твоя світність осяває темні куточки моєї душі,

Немов зірки в безкрайньому небесному океані.

Обдаруй мене мудрістю, щоб я міг плавати хвилями часу і розуміти таємниці твої.

Нехай душа моя стане мандрівником у твоїх безкрайніх просторах,

І кожен подих мій буде піснею вихваляння до твоєї безмежної краси.

Великий Всесвіт, я вклоняюся твоїй величній красі та прошу: допоможи мені знайти свій шлях у цьому космосі, сповненому загадок і можливостей.

Нехай світло зірок осяває шлях мого життя,

А темрява вчить мене цінності світла.

Нехай мої вчинки будуть як планети, що рухаються по своїх орбітах у гармонії з твоїм великим задумом.

Обдаруй мене силою, щоб я міг долати труднощі,

І як сузір'я на небесах, нехай моє життя складається з яскравих моментів, що створюють картину великої епопеї.

...

Айлін Руж

Поза часом

Коли на долоню ляже промінь опівночі,

І обірветься мій легкий подих у серці посланням...

Не залишай собі на пам'ять крижинку-уламочок,

Переплавляй у пісню, не у висновок і не у мовчання...

Я зрадію, сповнена сподіванням.

І відчую, що в душі немає сумнівів, немає гіркоти,

Що кроки на повну, безтурботні, впевнені...

Розмалюю небо барвисто, щиро-сонячно...

Тут – минеться, але не зникне довіра.

Ми поза часом... З'єднані.

~07•10•2020~

...

Lexa T. Kuro

вибава

ВИБАВА - рятувати, допомогати, вивести, звільнити...походить від давньоіндійського БХАВАЯТІ - викликати до життя, бути.

*******************************************

кожен має свій шлях.

як планети мають орбіту.

але в нас - смуги лише перешкод,

які ми собі креслимо вперто.

вибудовуєм стіни на них,

об які розбиваємо лоба.

комусь в тому є зиск.

а хтось каменем падає вниз,

розмірковує сумно про долю....

та чи маєм прийдешнє якесь,

коли Всесвіт прискорено гине,

середовище поміж зірок

порожніє, прискорено мерзне?...

а чи добре, як той

апокаліпсис спалахом гримне,

після чого всі ми

враз зійдемо на тлін

чи усохнем кісткові під грунтом,

а чи

пластівцевим сміттям

рознесемося вибухом в несвіт?...

...всі зітруться шляхи

з перешкодами, в трудностях штучних.

і планети з орбіт

розлетяться відламками в безвість.

а ще -

раптом про все

не залишиться навіть і згадки.

хто і кому

під силу згадати життя,

коли відлік самому собі

час з утомленим зойком завершить?...

...в міражах у відлунні в ніщо

у дифузних міжзоряних смугах

знівелюється Всесвіт зірок,

захлинеться у хаосі несвіт...

...але... - потім то все!...

нині нам подарована ласка

рятувати цей світ

вдосконаленням власного світу.

і начхати! що наше буття

кимось міряне лише у миті...

*****

дифузні міжзоряні смуги - слабі смуги поглинання міжзоряного походження в спектрах зір...питання походження цих смуг досі не з'ясоване, хоча запропоновано низку гіпотез.

...

Ем Скитаній

Що це...?

Я прибув у порт "Всесвіт"

неспішно чекаючи на наступний рейс "Життя".

"Дивне відчуття, жити без поспіху та болю." - неспішно роздумував я.

Повільно й потужно корабель пливе

розсікаючи хвилі безмежні

прибуває до берега все ж.

Пришвартувавши свій якір міцний

всі пішли до штормтрапа.

Всередині

Поет поетичну поему писав

а я собі непомітно читав.

"Чудові слова про неабиякі відчуття." - мовив з захопленням я.

Стало, навіть, шкода

що забуду його

і він не згадає поеми слова.

-------------------------------------------

Штормтрап - різновид мотузкової драбини з дерев'яними щаблями, що використовується на флоті.

...

Олесь Каменяр

Під деревом

Було ніжно і трохи холодно,

Ми сиділи з тобою під деревом.

І трава нам була - підлогою,

Переплетене гілля - стелею.

Ми зривали лимони і яблука,

І сувалки до рота й кишенями.

Ти на мене дивився - лагідно,

Я ловила метеликів - жменями.

Ми були молодими й відвертими,

І губився зміст нашої бесіди...

Ми сиділи з тобою під деревом

Поза світом і посеред Всесвіту.

...

Мрійка

квіти дитинства

зіркової думки цвіти...

цвіти зронюють пелюстки...

пелюстки летять,

наздогоняють "дна одну,

ударяються... - дзвін...

нової народження зірки,

думок нових летять пелюстки,

ударяються знов одна в одну.

залишаються маточки лиш...та пилок -

пам'ять легка дитинства...

думки летять до прийдешніх віків.

у минулому тільки

пилку золотаві хмаринки,

що лягають до стоп дитинства

та забуті маточки літ.

квітують у Всесвіті квіти,

рожденні зірковою думкою!

коли пелюстки прощаються з квітами,

маточки гинуть забуті,

кружляє хмариночками пилок

наче порухи

першої

думки...

...

Ем Скитаній

Будова всесвіту

Кожен день я споглядаю Всесвіт.

Манить нас небес тая блакить.

Він без меж, він зплетен із мережив,

Все було, є, буде у цю мить.

Мить яка сама за вмістом роки -

Концентрат подій віків сивих.

Атом, що структурно схожий

На системи зоряні, в яких

Зірка то ядро, навкруг протони -

Що планети зі своїм буттям.

А галактика - дитини подих,

Що спить міцно у колисці немовлям.

...

Легрей

Галактика Життя

Очами немовлят дивлюсь на незнайомців -

Я бачу в них світи, яскраві і нові.

Вони минають повз шляхами іноземців,

Що увійшли в мій світ, як в бухту кораблі.

Одні яскраві в миті, а інші вже назавжди.

Як Сонце у зеніті пекучі до землі.

Є й ті, що наче повінь затоплюють веранди

Й думками заселяють фантазії твої.

Бувають непомітні, ну були і забув.

Різниця лише в сліді, що може й не відчув.

Їх більшість в цьому світі, де б зараз ти не був.

Ти сам для когось Всесвіт, якщо ще не збагнув.

...

Легрей

Лавкрафт. Проєкція фантазмів

Я помню дивне відчуття,

Коли вогонь цей спалахнув.

Нема в реальність вороття,

Як в інший всесвіт заглянув.

Густий та димчастий туман

Химер плекає неземних.

Про що шепоче океан?

Про постаті істот старих.

Їх вигляд - як первинний жах,

Постава наче моноліт.

Крізь омут сна шукають шлях

Де расу їх чекає зліт.

Створінням цим з країни Мрій

Митець гротескну форму дав,

І владу в вихорі стихій.

Земне з космічним поєднав.

Нарік прадавніми богами.

В суміжний простір поселив.

Не є для людства ворогами,

Та гіпнотичний мають вплив.

Єство, природа, суть, основа -

Метафізичний гострий страх.

З безодні з'являться раптово.

Буття закони в їх руках.

Та от чого ніхто не знає -

Як неосяжне виглядає?

Не знайдеш слів при їх появі.

Вони лише в твоїй уяві.

...

Zarathustra

паслися коні уночі...

1.

у зоряну ніч...

тепла ніч і сяють зорі.

шелестить у травах вітер...

раптом як у полі коні

заіржуть на пасовищі!

і духмяну конюшину

перемнуть нестримним скоком

та й умчаться в різні боки

коні в полі від луни,

лине що з того іржання.

але всіх...усіх зберемо

до одного струнконогих

і, щасливі, біля огнища замрем,

замилуємся на іскри,

що злітають вгору бистрі

і згасають наче зорі

поза обрієм у мрії...

тільки впевнений - я знаю! -

те, що обрію немає.

є лише ці коні, поле,

вітер, полум'я і я...

і - звичайно ж! - бульба також,

що печеться,

що лежить в жаринах жовтих,

в сітці присок золотій...

острів наш повільно суне

крізь простори неозорі.

дід, цвіркунчик невмирущий

сторожує всесвіт мій...

2.

...у ніч дощову.

ніч ця - таш.

ні тобі лун.

гля, погля -

онде там клус!

сон йде геть.

хрума ніч кінь.

мжи спад в із.

в хлані бризк... - тінь!

зніт знов ник -

жаху знак, див.

лунь - крик тьми.

лусту вкрив дим.

ріж, не їж

хліба кус в ніч -

світ од ватр

в звіра лик. ич,

як свій мент

татам жде жас -

вбий, вціль в ю,

поки є час.

тут лиш ти

і вогню тріск,

ніч без рун,

темінь, степ, ліс.

кинь ніж в тінь! -

втоне олжа.

кущ не звір.

гуком ллє мжа -

том та дрож,

шурхіт як рик.

спи собі,

привід бо зник.

...хай вмре ляк,

прийде най сон

аж щоб до

явлення лон.

зак ліг дим,

звіялась пря.

спи со-бі,

скоро зо-ря...

...

Ем Скитаній

Всесвіт не бачить знаків

Всесвіт не бачить знаків

Не робить винних,

Знімає жахи.

Всі фільми - серійні,

Актори не справжні,

Сценарій відмінний

Там кожен зляже.

Благання не гаснуть,

Герої нещасні,

Найкращі підказки

Зникають завчасно.

Людські ролі - постійні,

Сансара невпинна.

Тільки одне, єдине:

Ти сам оператор

Своєї вершини.

...

MaL_Vi

в епоху діамантових зірок

епоха діамантових зірок

на зникнення кинджально ріже Всесвіт.

і холод кольорів,

і хаотичність звуків,

холодний блиск... -

печальний реквієм світам,

які кришталізовані зоріють

на згубу,

в забуття.

шлях діамантовий -

останній шлях зірок.

лиш полиски слабі

з проміння тьмяного

блукають між руїн

незбутніх мрій

в надіях невиразних

порятунку,

допомоги,

співчуття...

і стогін жалісний

зірок, котрі згасають -

у подиху останніх гравітацій

червлених куль зотлілих карликових зір,

буяли що і сяяли, іскрилися, палали

у полум'ї бурхливого життя

(колись такими були)...

лишився крик, цей стогін, біль

і озови у Всесвіті пустельному крізь тишу,

у темряву щільну і непроглядну...

той шлях їм діамантовий - у несвіт

між чорних гострих брил планет загиблих,

поміж колишніми життями.

наосліп зорі стомлені плетуться,

кривавий слід за ними - шлейфом,

хмаринами рожевими, туманом.

розірвані в ніщо, обвуглені у темряві зникають -

чи оживуть, відродяться вони?...

прокинуться колись від летаргійних снів?...

а може їхній сон - колапс матерій?...

хімія гниття і поглинання останнього шляху

в епоху діамантових завершень?...

...чи встигнемо знайти собі ми інший Всесвіт,

уникнути аби страхіть подібних і анігіляцій?... -

бо важко усвідомити себе як тимчасовість

у тимчасових Всесвітах,

у просторах безмежних....

...

Ем Скитаній

рихтований час

а час в петлі... -

метляється від завтра в саме вчора

і навпаки із інверсійним скрипом

заіржавілим маятником

давнім,

давнішим за світи,

поміж яких хитається ледь-ледь.

- ...привіт!... - вітаюся із ним

(з сами собою наче).

вдивляюся ув вічі небуття.

тримаю у руці годинникові стрілки -

їх час при втечі загубив,

коли тікав (із тіканнями в миті)

від болю, стресів і гріхів... -

тікав з усього того,

пакунками вагомими що ми

йому завдали на рамена.

з того й поліз в петлю напевне -

часу у часі крізь часи

ніколи не позбавитися ноші.

бо ж він є ЧАС!...

хіба... - закреслити себе?...

запхати в зашморг самогубства?...

сміюсь!

жартую,

гуморю.

...але зірки нейтронні

зчепилися в борні за право

зчинити вибух порятунку -

затіяти у Всесвіті святковий фейєрверк,

салют життя на визволення часу.

... - хихи...куди призводять жарти! -

всміхаюсь подумки собі.

і зупиняю маятник іржавий,

до блиску вичистив його.

пилюку (не міжзоряну, бува?...),

бруд (кажуть, метагалактичний)... -

прибрав все це

із механізму руху до буття

і стрілки приладнав до циферблату

(нового, бо старий вже зовсім був затертий).

...просвітлений всміхнувся раптом час,

пішов нечутним кроком.

м'яким "тік-так" стривожив самоту

і боєм цісарським,

відлунням милозвучним

подякував зіркам за фейєрверк,

салют пісень у славу

вічності у Всесвіті безмежного простору...

...а я п'ю каву в затишку на кухні

і думаю про те... -

як просто опинитись поза часом,

коли от так от, раптом самотужки

ти відрихтовуєш, вертаєш до життя

годинника давнішого за тебе

на хтозна скільки там століть...

...

Ем Скитаній

КОСМІЧНИЙ ВІРШ

Просто сон... Незвична книга,

В ній безліч диких чудернацтв:

Як птах, літаю в цих ампірах,

Куштую присмак тих дивацтв.

Як Фаетон у піднебессі,

Кружляю між рожевих хмар.

Як Оріон, долаю верстви

Заради плоду всіх бажань.

Я - чорна дірка, хід кротовий,

Тебе занесу в інший вимір.

Там інший час, там - інші долі.

Там Танос більше не всесильний.

Як, fireball, вогненна куля,

Я відриваюсь від зірок.

Крізь гіперпростір у минуле

Мандрую всесвітом казок.

Давай зі мною, будь квазаром,

Освіти стьмянілий світ.

Магнетизму дай пульсаром,

Щоб вистачило на сто літ.

...

Ерік Мервін (Нікіта Котов)

negans...

і не шукай

собі крила за спиною...

...хоч розум наш прагне

в незнане,

у мандри,

фантазій і таїн,

усьому пояснень.

прагне нестримно

занурень в неспокій,

в чуття,

у кохання

та злетів у казку,

в красу... -

у прекрасне!

миру без воєн,

ми прагнемо світла!...

...і творимо дивне -

війни жертовні.

і наче не люди ми -

дикі почвари.

прагнемо крові,

знущання...тортури -

слабкому до смерті,

бо миршавий нам він,

зневажений нами.

...плюгавий же -

рідний,

взірець еталонний!

дари йому зносим,

любов та пошану.

благаємо в нього,

добробуту просим,

щастя, любові

та миру по світу

по всьому -

усім та усьому!...

...ото ж,

не шукай

собі крила за спиною -

янголи всі ми...

але безкрилі!

Богом створені -

та чи єдині?...

такі протирічні,

жваві, рухливі,

нестримані, хтиві...

і по одинці -

самотні.

...не вічні

у Всесвіті цьому,

в зірках,

між світами,

у власному світі,

для власного

дому.................

******negans (лат.) - заперечливий, негативний, нігілістичний

...

Ем Скитаній

«Є лише мить...»

***

Є лише мить --

Між вчорашнім

Та завтрашнім..,

Є лише мить,

Що сьогодні зудить..,

Що я боюсь

І що буду втрачати

Я --

То лише мить,

Яка мене болить..,

То лише дійсність

Тепер

І не зірве вона

Мого побачення

З тою, яка

В моїм серці

Лежить...

--------

Десь, там, далеко

Зірки з неба падають --

Ніби планети,

Як наше життя..,

Бо для вчорашнього

Нашими втратами --

Ми лише мить,

Що бажанням жила...

--------

Ніби пісок --

Переливами спогадів,

В тому дитячому,

Як забуття

І не пройде, із вчорашнього

В завтрашнім,

Тої миттєвості

Спраглість буття...

--------

Хто я такий

І до чого би прагнув

Я..,

Як, в забутті --

Я помилками

Жив,

Бо не у цім

Ми шукаєм достатнього,

Що, у величному --

Вічний приплив...

--------

Ще би хоть раз

Подивитися в очі

Ці,

Які Господь

Дарував полюбить..,

Що я згадаю

В безмовності космосу,

Як відійду

У навічності мить..?

--------

Є лише мить --

Між вчорашнім

Та завтрашнім..,

Є лише мить,

Що сьогодні зудить..,

Що я боюсь

І що буду втрачати

Я --

То лише мить,

Яка мене болить..,

То лише дійсність

Тепер

І не зірве вона

Мого побачення

З тою, яка

В моїм серці

Лежить...

--------------------------------------------

09.04.2005-03.10.2023;  Paris ( M° 14 / A)

===========================================

(!!!)

Автор ::: MAX-SABAREN

(Катинський Орест

http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995293

Katynskyy Orest)

=======================

...

Катинський Орест

Медіуми

Які ж бо дивовижні речі

В уяві кожного втрачаються щодня!

Чому згадати "нема сечі",

Те що створили і у пам'яті катма?!

Воно минає, розчиняючись у ночі,

А ти навпомацки шукаєш інший ритм.

Бо геніальні речі геть не твої

Вони в моменті, неповторний алгоритм.

Творці не ми, лишень траслюєм думи,

Сполуки рими, математики рівняння,

Музичні гами та медичні клаусули,

Що викликають подив й хвилювання.

...

Легрей

Червонопикі ельфи

В далеких снігових галактиках

живуть червонопикі ельфи зграями.

Їх гнізда там займають ціле дерево,

а сонця світять там у формі райдуги.

Сьогодні ми зустрілися з частиною,

яка прийшла сюди своїми лапами.

Частина ця від ельфа половина є,

Яка ходити може, бігати і лазити.

Частина інша мріє десь під сонцями,

і її вуха — там в гнізді на дереві.

Якщо сьогодні вам потрібно слухати,

частина друга допоможе вухами.

Якщо потрібні ноги — це до нижньої,

Із нею швидше рухатись у сутінках.

Блукати десь серед зірок засніжених,

перебираючи місця в катáлогах.

Вухаста пика у гнізді очікує

Свою прекрасну другу половинку,

З міжгалактичної прогулянки до неї,

Біжать натомлені мʼязисті ноги.

Червонопикі ельфи – це не просто так.

Вони сканують світ у формі райдуги.

І хоч вони й сліпі, але все бачать,

Хоча й ногам без вух було би байдуже.

Оці істоти, десь посеред всесвіту,

Живуть за тими дивними законами,

Не знаючи, що десь під новим сонцем,

Існують пики, вуха й ноги, зʼєднані.

Яким буває просто байдуже до всесвіту,

І райдуга їх зовсім вже не збуджує,

І зовсім не до пошуків гармонії,

Хіба що пики в них бувають різнобарвними.

...

Катерина Пилипчук

Дні дівочі

Ти наскрізь фатум серцем розчинив!..

Й душа заклякла, наче прокажена.

Вона тобі потрібна? Навіжена,

Із золотим волоссям ситих нив…

Та приголубив чудернацьким сном,

Неначе кленовим сиропом, наче дивом…

Дівча всміхалося й дивилося мрійливо

Як доля розсипається бузком…

Тримай її мов Всесвіт – за долонь…

Тримай крізь морок сивий, безпритульний.

І не живи потай позаминулим,

Бо в пам’яті безжалісний полон:

Тебе прив’яже, ні, приб’є до днів,

Розчавить, ні – розірве на шматочки!..

Тримай її… бо в’януть дні дівочі

З ненависним дзюрчанням цвіркунів!..

02.01.11 р.

...

Ляна Аракелян

Мій всесвіт

Мій всесвіт туманами білими зморений ранком.

Там соняхи квітнуть і небо плаче дощем.

У серці моєму яскрава цвіте вишиванка,

А серце довкола палає любові вогнем.

Цвітуть чорнобривці, цілуються з вітром тополі,

І мальви під хатою десь задивились в поля.

Я дякую Богові за найпрекраснішу долю!

За те що прекрасна така Україна моя.

...

Юлія Посполіта Левченко

прцесії речей

з виставки робіт художника Ростислава Катерліна "Таємні процесії речей"...

*********

у просторі лун

таємничих процесій речей

уривки мелодій неясних,

мовчання і тиша.

в безмежності невагомій -

вибухи й розростання

в руїні згальмованих оників димних

в серпанку, туманах та у огні.

ні руху.

ні звуку.

ні вигуків.

ні гуготіть у всесвіті аксіом!

як в пустелі самотності

не пісковій -

в ній сущого вічність,

у вільних світах що означена тлінню,

ватрами,

спалахом зір

і падінням камінним,

кострищем - якого засмоктує

чорна діра паралельного виміру.

чорна діра... - як могутнє торнадо води!

яке підбирає,

затягує бруд весь міжзоряний

і міжгалактичний.

прозорість наскрізну простору Всесвіту

наче одяг, білизну світлих матерій

нових світів

і тіла тих світів, і сміття, і лайно,

і розрухи всі... - у нікуди, в ніщо,

в невідомість!

назавжди ховає від погляду,

геть від очей безсторонніх...

...але... -

з неутримних процесій речей

знову і знов йде відтворення

всіх відроджень,

народжень і зросту,

і розростань в розмаїтті

рухливих матерій буття -

там особистість людей

і тварини,

птахи,

і світ весь рослинний,

природа... - предметність у просторі лун

таємничих процесій життів.

...

Ем Скитаній

за пером чорнильним...

пером чорнильним - коло в розмах!

в безобрій зрушу небокрай

і зазирну у всесвіт ночі,

в зіркові очі

і за грань

струминних променів в структурі

пірамідального буття,

у несвіт,

фальш,

у небуття.

туди,

де час сягнуть неможе -

війна відроджень там! війна...

там у люстерках плазмовидних

взаємознищення світів

і перетворення гібридні,

зубовний скрегіт в німоті.

там всі подробиці містерій!

шляхи,

якими йде життя -

воно ad astra,

прагне Ери,

у трансі,

в радісних святах...

там все живе і все бездушне

у метушливості своїй

крихке, розламне і розрушне,

жертовне в лютості стихій...

все тимчасове прагне крапки

і пам'ятає про межу -

свічки запалює

і рампи

на славу правлять,

стережуть -

аби з Фортуною у танці

не розкрутитись врізнобіч

як сонячні протуберанці

в біду,

у розпач,

вічну ніч...

бо згине все -

птахи, тварини,

рослинний світ

і світ людський...

не дай нам, Бог! такої днини...

і зачиняю світ вузький,

в який невмисно зазирнулось,

за коло креслене пером.

чорнильно крапкою замкнулось.

і за невидимим замком

билину думаю нескладну,

пірнаю в мрії мов у сни... -

були ж билини у баладах?...

були і є...

куди ж без них?...

...

Ем Скитаній

«Дорозмірності...»

***

Стрілка стрілку

Доганяє,

Щоб зложить якусь

Хвилину,

А в секунди відбирає,

Що життя має

Годину

І.., колесиками статі

Дорозмірності у пазах,

Крутить-вертить

Всесвіт

"Зеро"..,

Як шаленство їх у сказах,

Що рулетки є залежність

Тихих форм життя --

В умовах,

Які мечуться на стрілках

Словом згубленим --

У словах..,

Бо

Стрілка стрілку

Доганяє,

Щоб зложить якусь

Хвилину,

А в секунди відбирає,

Що життя має

Годину...

-------------------------

24.09.2023; Paris (A-a)

========================

(!!!)

Autor ::

Катинський Орест

http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994600

(Katynskyy Orest)

==============================

...

Катинський Орест

«Тілака перемоги. . !»

***

Зійшлися, знову --

У борні

Тьма й Світло

Всесвіту,

Як сили..,

Щоби всі, в Світі --

Зрозуміли :

Цей час прийшов,

Цей час поспів --

Цей час посіяв

То, що буде

У серці і в душі,

Тепер -- повік,

Як новизна

Самопожертви,

Бо...

Тілака у кожнім

Є..,

Як вибір свого,

Що веде

У новий Вік,

Яким встає

Та воскресає

Україна,

Якби провісник

Тої сили,

Що є призначення

Всевишнє

Із духу Всесвіту

Світів,

Де є гарантія

Життя,

Щоби у правді

Відновилось,

Нового тіла та душі --

Людське буття...

---------------------------

21.04.2023; Paris (A-a)

==========================

(!!!)

Нічого просто так не приходить і не проходить світом випробування, бо...

Тілака -- невидима мітка на лобі...

В українців це є Свята тілака Тризуба -- знак Верховного Всевишнього правди та справедливості, яка присвячена Божественному захиснику Віри...

В москалів -- зет, як тілака темних сил Тьми та крайньої форми брехні Зла...

І от...

У цій війні не просто бій, а випробування кожного з нас на невидимому фронті сприйняття новин цього дня і самовіддача у розуміння присвячення Правді та Істині життя, як силі України для перемоги самопожертвою, бо так ми формуємо нове мислення та новий Вік Срібного Вовка Слов'ян -- Семаргла...

Разом -- до перемоги над силами тьми..!

Україна -- понад усе..!

--------------------------------------

Автор публікації :::

Катинський Орест

(Katynskyy Orest) ================================

(!!!)

Тілака (санскр. तिलक): священна позначка, яку наносять індуїсти глиною, попелом, сандаловою пастою або іншою речовиною на чоло й інші частини тіла.., що є символом підпорядкування Всемогутньому і Його Сутності. ===================================

ID: 980921

ТИП: Поезія

Автор: MAX-SABAREN (Катинський Орест

http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980921

Katynskyy Orest)

=============================

...

Катинський Орест

«Прорвалися Анімали...»

***

У цей наш Світ

Прорвалися мертві,

Як тепер, вже -- Анімали,

Що з допомогою

Соціалістів,

Комуністів,

Сатаністів --

Взяли владу у цілому

Світі

Та вводять людей

У блуд духовного

Життя,

Щоби повністю

Підкорити Душу

Мертвому

І.., тому, приходять

З незримих

Чорних Дір

Ангели світла,

Як люди,

Щоби відновити

Рівновагу Всесвіту,

Де сам Всевишній

Став зараз у бій

На стороні Світла,

Як армія України,

Бо лише зрівнявши кремль

І цю всю сатанинську

Систему московії

В одну пропасті яму --

Можна врятувати

Людей,

Щоби, оновленням

Деміурга --

Прийшло просвітлення,

Як істини Воскресіння життя...

---------------------------------

26.08.2023; Paris (A-a) ==========================

(!!!)

Autor ::

Катинський Орест

http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992276

(Katynskyy Orest)

==========================

...

Катинський Орест

«Знову дихання стигне»

«Знову дихання стигне»

***

«І... невідомому, більшості -- Творенню»

***

Знову...

Лечу по екрані

Всесвіту,

Де холод пронизує

Кожну клітинку..,

Знову -- один..,

Без страху

І сумніву,

В спленіннях

Галактик --

Дихання стигне

І...

Десь,

В підсвідомості,

Дзвоном лунає

Пісня,

Що була початком

Життя,

Як тільки вібрація,

Що чиста музика

-- Того, яким

Я зустрів себе

У

Задзеркаллі туману,

Що б'є

Правдою виміру,

У програм математиці..,

Як тільки постійно :

"Так"..,

Чи...

"Ні"..,

Бо більше немає

-- У тому всьому,

Що нас породило

Собою в собі

І... невідомому,

Більшості --

Творенню,

Як

Вищому Світі... ----------------------------- 01.03.2020-10.11.2021; Paris (BnM / A) ============================

ID: 931718

ТИП: Поезія

http://mail.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931718

Autor ::

Катинський Орест (Katynskyy Orest) ==========================

ID:  995661

http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995661

Автор :

 MAX-SABAREN (Катинський Орест; Katynskyy Orest)

http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995661

=============================

...

Катинський Орест

«Якою я живу -- лише тобою...»

***

Серед усіх

Впізнаю я тебе...

І твої очі

Й губи спілі..,

Твій стан в'юнкий --

У сповідь ночі,

Щоби були завжди

Мої --

Ці руки жагою

Солоні..,

Де серед всіх --

Ти лиш одна

Моя повік

І... лиця Всесвіту

На боці

Тих зір величних,

Як у серці,

Що плином линуть

Небозводом

По цім Молочному

Шляху,

Яким нам зустріч

Світить знову --

У час Оновлення,

В строю,

Що мітить ніч,

А день провадить

До того часу

Новизни,

Яким готує перемогу

Нам -- вірою весни,

В бою,

Бо ти одна --

Серед усіх,

Моя повік,

Якою я, тепер --

Живу...

-----------------------------

22.10.2023; Paris (Aurora) ===========================

(!!!)

Автор :::

Катинський Орест

http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996720

(Katynskyy Orest)

=======================

...

Катинський Орест
Увага!
Сайт працює у режимі альфа-тесту. Про помилки пишіть Аркушу або на support@arkush.net!
Новини
Результати конкурсу 🇺🇦⚡️ Квантова Україна ⚡️🇺🇦
13.06.2024

Слава Україні, аркушики! 🇺🇦

Знаємо, що ви вже зачекалися, проте час настав! Вітаємо всіх з результатами конкурсу "Квантова Україна" 🥳⚡️🇺🇦
Це був довгий марафон, але результатом стала чудова підбірка фантастики в українському мультивсесвіті 💙💛

... Детальніше
Блоги
Спочатку було Слово. І щурі. А потім прийшли пацюкиЛана Філлі
19.06.2024
Незрозуміло, про що я? Ну скажу, що я сама не до кінця дійшла певного висновку щодо цього мовного яв ... Детальніше
Відповідність сюжетної лінії до реальності.Катерина Сапожнікова
19.06.2024
Вітаю, колеги. Маю питання і буду вдячна за відповідь і за ваш досвід. Наскільки прискіпливо ви дот ... Детальніше
Новий 15 Розділ "Таємниці минулого"Вадим Булава
19.06.2024
Саме час дізнатися про те, що було раніше! Сталося вже дуже багато, але справа була лише в одному. З ... Детальніше
Статистичний підхід до марних сподіваньKotoryba
19.06.2024
(Написано для себе під впливом тимчасового нападу настрою "Чому ж мене ніхто не читає"; якщо вас нас ... Детальніше
Не роби ашибок: як правильно писать на суржику, шоби все було чьоткоАрсеній Троян
19.06.2024
Драстє! Сьодні в цьом блозі хотілось би побалакать на тему суржика. Сразу отмєчу, шо це тема така с ... Детальніше
Рецензія від: Тетяни БиковоїБосорка
19.06.2024
Рецензія від: Тетяни Бикової, докторки філологічних наук, професорки. «Босорка» як вдалий літературн ... Детальніше
На Аркуші вже:
11425читачів
135547коментарів
Щиро вдячні всім, хто підтримав нас переказами на рахунок!
А також всім, хто приєднався до нас на Патреоні!
Наші патрони
Всі кошти підуть на розробку та розвиток Аркуша! А підтримати нас можна тут: