Скринька різдвяних див

Поки всі навколо готувалися до різдвяних свят, родина Семенюків готувалася до новосілля. Може новосілля то надто гучне слово, адже вони всього лише підписали договір оренди. Скільки тих орендованих помешкань було за останні три роки — не перелічити, але на цей раз усе відбувалося інакше. Семенюки точно знали — це буде їх справжній дім. Може тому, що обирали його вдвох, а заселятися будуть вже вчотирьох. Двоє синів нетерпляче переминалися з ноги на ногу.

— Ну скоро вже? — пронив молодший, Дмитрик.

— Скоро. — Сергій вкотре подивився на рудих худорлявих хлопців і захотів себе вщипнути, аби точно повірити, це справжнє.

Пів року тому, коли вони з Тетяною тільки подавали документи, усе здавалося безнадійною авантюрою. А потім нескінчені дзвінки, папірці, ходіння однаково безликими кабінетами з байдужими чиновниками різного ґатунку. Обридла бюрократична тягомотина. Але врешті решт воно було варте кожної втраченої на сидіння під кабінетами хвилини.

— А в мене буде своє ліжко? — запитав Дмитрик.

— Буде і ліжко, і кімната. — запевнив Сергій.

— І в мене?

Старший, Кирил, довгов’язий підліток, занадто серйозний та мовчазний. Він майже ніколи не ставив питання, ні про що не прохав і ні на що не жалівся. Інколи підсилав малого, аби той вивідав чи випросив що треба, але сам тримався осторонь. А тут нарешті наважився.

— Так, і в тебе також. Допоможеш меблі обрати? Ми ж не можемо допустити, щоб Тетяна накупила вам рожевих подушок з однорогами?

Кирил передбачувано закотив очі, але краєчок губи в нього таки потягнувся догори, ніби він з усіх сил стримував посмішку.

— Що скажеш, Дмитрику, тобі подобаються єдинороги?

— Фууу! Я динозаврів люблю та роблокс.

— А ти, Кирил?

Старший знизав плечима, й на тому розмова була закінчена.

На кілька хвилин хлопці занурилися кожен у власні думки. Але надовго витримки Дмитрика не вистачило.

— А ялинка буде? — підняв він нове нагальне питання. Адже Різдво за два дні, без ялинки ніяк.

— Обовʼязково, — відповів Сергій.

— Справжня? Не пластикова?

— Справжнісінька. Ось речі завеземо і підемо разом обирати.

— А подарунки теж будуть?

Дмитрик — малий нахаба, вміло користувався зовнішністю невинного янголятка з золотими кучерями та ямочками на пухлих щічках. Тетяна тими щічками місяцями марила, поки Сергій не зламався і не зголосився теж поїхати познайомитись з новою любов'ю дружини. Він цього прониру одразу розкусив — очі величезні, але лукаві. Дмитрик вміло прикидався наївним малям, та голова в нього варила не гірше ніж в старшого брата, і дорослий він не по роках. З ним треба триматися сторожко.

Ось і зараз Сергій трохи розгубився. Вони з Тетяною не встигли домовитись, що розповідати Дмитрику про дарунки на Різдво. Треба було спитати в Кирила, що молодший брат знає про те, звідки під ялинкою опиняються іграшки. Доведеться імпровізувати.

— А це ти в святого Миколая краще запитай. — спробував він уникнути прямої відповіді.

— Так святий Миколай тиждень тому був. — одразу ж заперечив Дмитрик.

— І то правда. Ну тоді в Санта Клауса?

— Якого ще Санта Клауса? — потішався Кирил, — Ще б в Мікі Мауса запитали.

— Ну а хто там сучасним дітям подарунки на Різдво приносить?

— Нова пошта! — Не розгубився малий.

— То може ми напишемо листа кхм… новій пошті, аби знали що слати? Як гадаєте, гарна ідея?

— А можна мені роблокс? — попросив Дмитро.

— Ну ти напиши, а там побачимо, що пошта принесе.

Тетяна з червоними від морозу щоками забігла у двері брякаючи ключами як різдвяним дзвоником.

— Підіймайтеся хлопці, пора додому! — скомандувала вона.

Хлопці похапали валізи, хто скільки міг, і побігли вниз по сходах. А Сергій трохи забарився, обійняв дружину, перевів подих. Не зовсім так він уявляв собі цей день, не про те мріяв. Хлопці — тепер його сини, опинилися в його житті, коли здавалося все безнадійно і немає заради чого продовжувати тягнути лямку. Вони все ще притирались, здобували довіру один одного, адже в кожного за плечима горе — своє особисте. І нехай обличчя їх не мають зворушливої родинної схожості, не в тому щастя. Родини бувають різні, і Семенюки готові були битися з усіх сил аби їх нова незвична родина існувала всупереч всьому.