твоя ласка

Дим від м’ятних сигарет

Заглушає вечірній, теплий дощ

І у кімнаті стоїть запах

Пустих, безглуздих балачок.

Рука знову тягнеться до запальнички

Вогонь розпалює пристрасті зв‘язок,

Лоскоче шрами на моїй долоні,

Без совісті вриваючись у твій maison.

І знову гарячо стає раптово

Тепло від сигарети потушив мій сон

Четверта ніч без марень

І поруч знову тебе немає.

Зі мною грається вітер, лоскоче думи бездивні і тихо,

Крадеться тривожно у її тендітні сни

Тремтять від хороду долоні, від паршивої неоглядної долі

Чому ти маєш це терпіти, чому не хочеш говорити

Твоя ласка, твоя правда, напиши мені єдиного листа

І ночі стануть всі єдині, і моя віра стане та безсильна,

І море стане нескінченно синє, і мара та не буде так повільна.

Моя душа набуде сенсу, а голос віднайде свої слова

І я знайду свій спокій у думах та примерених снах

Не буду слухати несправжні балачки погашеної сигарети

Від споглядання на пусті, без сенсу марні сподівання

Твої вуста досі у моїх очах

А мої слова відгасані по твоїх полицях