Розділ 18 Пошуки песика на ім'я Граф
Щойно впали ранкові заграви, як Сніжана Єгорівна вже бігла до Меліси, а та в свою чергу накривала потроху на стіл. Мирослав іще солодко спав, на годиннику шоста ранку. О, як же вона картала себе за те, що не повернусь вчасно додому і через неї її песик втік...
Дірочка була дуже маленькою і теплом майже не віддавала, у маленького песика змерзли лапки і він кілька разів чхнув. А ще він хотів дуже їсти.
Побачивши маму у вікні, Меліса поспішила відчинити двері, о як же вона цьому зраділа! Мама прийшла до неї.
—Доброго ранку, донечко !
—Доброго ранку,- мовила вона, наливаючи каву у горнятка.
—Ти вже знаєш куди ми підемо?
— Так, мамо, знаю. У парку є кіоск, де продають гарячі напої, я думаю він там.
Допивши каву, мама з донею, попрямували до парку. Вони тримались за руки і довго-довго говорили, вітерець куйовдив їхнє волосся, а сонечко намагалось застрибнути на обличчя. Раптом Меліса почула, як хтось, чхнув, а потім в повітря легенько здійнялось листя, з-під якого визирав хвостик Графа. Молода жінка не тямилась від щастя, вона щеь довго обіймала і намагалась зігріти свого улюбленця.
—То от, який ти Граф!-мовила Сніжана Єгорівна.
Песик тихенько зявкнув. І лише опинившись вдома, в своєму теплому будиночку, він уважно роздивлявся нову людину: обнюхував її, облизував руки і врешті-решт дозволив погратися.
Меліса набрала йому теплої води, аби скупати улюбленця і зігріти його. А ще приготувала улюблені страви Графа. Песик вже трохи зігрівся і тепер весело бігав по квартирі, а мама з донею вели невимушену бесіду.
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!