Розділ 2 Ранковий туман
Повернувшись додому у класнючому настрої і пригостивши Графа смаколиком, Вона пірнула під теплу ковдру. Песик вмостився поряд. А за вікном уже грав на барабані грім, отже буде дощити.
Вона ж віддалася думкам про нього: зелено-блакитні очі, міцна статура, русяве волосся і блиск в очах – додавали якоїсь привабливості. А ще підкорювала його рішучість.
Перші краплі дощу, мов чоловічки, застрибали по підвіконню, ніби граючи на музичних інструментах. А потім почулася гроза, наче електро- гітара взяла кілька акордів.
— Графе, ти тільки послухай цю композицію, яка вона чарівна!– мовила господиня.
Та песик вже її не чув, а міцно згорнувшись клубочком спав.
Вона теж якось непомітно заснула під музику дощу.
*****
За вікном, кольоровими скельцями, розсипався ранковий серпанок, з густим величним туманом.
Тож і не дивно, що прокидатися не хотілося, от так би лежати цілий день у ліжку. Але Граф цього не дасть зробити, доведеться йти на вулицю.
Песик вже крутився у передпокоях, нагадуючи про прогулянку. Натягнувши спортивний костюм і взувши кросівки, вони вийшли на вулицю. А там нічогісінько не видно.
— Ох, мені вже цей туман,– зітхнула Вона.
А граф усе намагався з ним погратися, як з м'ячем і це виглядало доволі кумедно
Вона ж знову згадала незнайомця і спіймала себе на думці:” Цікаво виходить, телефонами обмінялися, а як звати парубка, забула запитати. Та й він не відрекомендувався. Дивно. Як ми будемо далі спілкуватися? І взагалі— чи будемо?"
— Графе, я вже змерзла, ходімо грітися і снідати.
Песик помахав хвостиком туману, збив трохи його з кущів своєю лапкою і побіг за господинею, бо дуже зголоднів.
#ранковийтуман #прогулянказпесиком #думкипронезнайомця
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!