Відьмак: Новий світанок

Десять великих сонць пройшлися небосхилом,

Але земля ще досі пам'ятає полум'я війни.

Ті стогони плоті та сталі!

Змелених у зраді лицарів і королів.

Долоні інших крешуть іскри,

Довкруж кидають зерна темноти,

Щоб яблука зійшли

На мапі всесвіту війни.

Махакам укрився струпом —

Краснолюди гори більше не кують.

Родовид витоплює нову зорю північну

Та гострить, гострить пір’я,

Аж чутно скрегіт білих крил орлів.

Міцна рука впустила жезл влади, проте

Імперія напнула знову чорне сонце,

Пальці якого загрозливо чіпляють береги.

Дзьобаті голови клюють плоди війни.

Казан відьомський булькає в Нільфгаарді —

У тіні ложі причаїлись лялькарі.

Тасує карти кожна зі сторін,

Ховаючи козирні в рукаві,

Та всі вони маріонетки зубатої у каптурі.

Кривавий меч навис над світом —

Два леза блимнули у сяйві блискавиць.

Перше — життя,

А друге — смерть.

Руків’я вкотре у твоїй руці, відьмак.

Жовтень 2024 р.

***

Це мій другий верлібр. Написано за проханням друга як текст до тизеру нового сезону настільної рольової гри по всесвіту Анджея Сапковського "Відьмак". Стас організовує та грає з друзями онлайн. Всі ігри можна подивитися у них в ютубі. Окремо раніше я опублікував готовий тизер у своїй аудіозбірці "Барви життя", проте продублюю посилання сюди в коментарях. Цікаво почути вашу думку, оскільки пробую себе у верлібрах, тож діліться враженнями тут і на ютубі❤️