Мама

Мама, мені обпекли шкіру,

Спалили все до кісток,

Та я маю надію,

Прорости тисьочами квіток.

Не буду проростати трояндою,

Й лілеєй не буду я,

Проросту польовою ромашкою,

Такая ось доля моя.

Мама, співатиму тобі,

Голосами мільйонів пташок,

І трелі весняні мої,

Прогонять свинцевість думок.

Мамо, не плач, не журися,

Цілую у скроні твої,

Я буду тихеньким васильком,

Шептати про руки твої.

Мамо, нема в мене шкіри,

Немає майже мене,

Тримає тут лиш та сила,

Що колись я побачу тебе.