Ранок№2
10077
На ніж настромлені турботи
Скимлять щовранішні скорботи
За полтергейстами зі сну
Вібрує кров у млявих фібрах
Глухе ричання з пащі тигра
Колише заспану весну
Світи стрибають в реготіннях
Розпатлані п’янкі створіння
Штовхають маревну стіну
Пітьмою душаться зиготи
Яча́ть ображені істоти
Не чують здавлену луну
Щоб оцінити твір, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
⋯