Menschen

що там далі

за чорними вікнами

б’є по шкірі 

протяг від потягу

ще секунда

й у темряві зникнемо

вони ли́шаться

без свого одягу

із пітьми

вони вийдуть у сяйво

і поплентають

ноги дорогами

всі думки

вже змістовно зайві

перекрились

цупкими тривогами

і твій погляд

знічев’я спіймаю

ненароком

закидаю одами

я шепочу

але не співаю

я мовчу

іноземними мовами

в голові

їхній ламаний гомін

а навколо

гурти вакханалій

я гублю́

надокучливий спомин

і тікаю

від всіх аномалій