Insect

Комашка звалилась у листя кропиви

Згадавши про жало влізаєш у бій

Спаливши під сонцем даровані крила

За покликом серця сідаєш на гній

У сітці москітній вишукуєш вихід

З недоїдків скоро зготуєш бенкет

Ти цар квієтизму, голодний і тихий

Влаштовуєш ліжко з пожовклих газет

Ти хочеш поспати в глухому дзижчанні

У камерах серця придушуєш рій

Ти мрій, але поки між стін буцегарні

З цигаркою в роті просиджуй застій

Ти просто прозорий німий Каонаші

Ти Замза, що має єдиний фінал

З думок маринад подаєш в епатажі

Застряг у пасажі, що зветься «профан»

Джижчи, аби звабити гулом естраду

Пробач, мі амор, утікай звідси геть

Не знав ти, що щойно досягши імаго

Міркуєш лише про валюту та смерть