木漏れ日

знаєш утім певна річ

далебí

я не звабли́ва

це просто

сугестія

над головою

коморебí

а у бажаннях

одна сієста

ти відпочинь

ці фарбовані

дні

давлять сильніше

ніж

чорне та біле

ніж

у горлянці

лиш слово

ні

ріж

не чекайте

щоб попросили

кров

кип'ятити вже знудились

ми

бо у нас

надлишок

чорної жовчі

плач

на пероні

повні людьми

душні вагони

хто ще заскоче

шприц

апероль

знахабнілі ковтки

тіло шібарі

розíп'яті

ночі

крапля чоло

астенічні думки

рухи статичні а кривда

лоскоче