Закована душа

Блукаєш в густому тумані–

Він вʼється, ніби ліани.

Твій голос тоне в мовчанні–

Отруйні ці дурмани.

Здається, що молода,

Та ні світла, ні зорі

Закована душа

В залізній броні.

Квітуче серце твоє зівʼяло,

Не процвітає буле насіння.

Забуття вже зовсім близько–

Чекаєш жаданого склепіння.

Невизначеність, смуток

Біда у кроці й на кроці.

Тліє останній забуток

Твоєї колишньої моці.