"Дорога крізь випробування"

Коли весь світ стискається у жмені,

І тиша давить, наче чорний камінь,

Коли на серці тягарі щоденні,

І віра згасає у мовчанні.

Я запитав себе: «А де я зараз?»

Чи той я шлях обрав, чи то лише туман?

У відповідях пусто, тільки час,

Що падає крізь пальці, мов пісок в стакан.

Мені сказали: "Буде легше, вір,"

Та кожен день несе нові вершини.

А іноді здається, що увесь цей світ

Забув мене, як листя восени.

Та всередині щось горить, мов полум’я,

Щось шепче: "Тримайся, не здавайся!"

Ці випробування – не вирок, а роздоріжжя,

Де сам собі ти відповідь знайдеш.

Тож я іду вперед, крізь дощ і тіні,

Шукаю світло у собі самому.

Бо кожна ніч, хоч темна і невпинна,

Зміняється світанком, неодмінно.