Біль

Біль

Як сказати тобі і як серце відкрити?

Наше спільне майбутнє на друзки розбити.

Не відводячи погляд так щиро зізнатись,

І в цім рішенні як до кінця не вагатись?

Тремор руки бере, неспокійно на думці,

Я грузну в думках цих, як в пожованій гумці.

Це зʼїдає мене, розриває на шмаття,

А всередині мене палає багаття.

Обмірковую я можливі реакції.

Дати волю собі чи накласти санкції?

Жити далі в мовчанні та гуляти тихо?

Розказати усе не чекаючи лиха?

Так нестерпно мені, а тобі буде гірше.

Дарма обіцяла, що зі мной буде ліпше.

Я кохаю тебе, до нестями і дальше,

Та, напевно, без мене тобі буде краще.

Я кохаю тебе, і когось можу теж,

Так жалкую про те, що нема серцю меж.

Я б хотіла кохати тільки тебе

І плекати це почуття неземне.

Я б воліла бути тільки твоя,

Принцессо, врода чия чарівна.

Я б воліла, ти чуєш мене?!

Пробач, якщо від мене верне.

Ти мій світ, ти тиша моя,

Крикну я, що ти не сама.

А як схочеш розтатись,

Не давай і вагатись.

Не стану благати,

Ти вільна рішати.