Анна

Анна

Кохаю нестримно й вдихаю повітря,

Марю шалено по вустам самоцвітним,

Перламутром сяє біла шкіра її,

Назавжди оселилась в моїй голові.

Лиш серце судома стискає невтішна,

Як дико жадаю цих дотиків ніжних.

Веснянки розсипом вкривають кохану,

Хвилі волосся мене вводять під ману.

Вона - моя радість, моя тиша і ніч,

Моя ніжність і спокій, мій штиль навсібіч.

Нестримно бажаю я поруч побути

І голос чарівний з собою почути.

Її пригорнути й торкнутись вустами,

Розтанути тихо в обіймах ночами,

Говорити про все, вивільняти думки,

І ночі шалено бути тільки її,

Щоб на шепіт мій щирий: "мила кохана",

До мене верталась моя люба Анна.