Спогад

З тобою йшли ми рік за роком,

Дорога світу вела нас завжди вдвох.

Та розійшлись під небокогом,

Залишив тільки спогад і дзвінок.

Було у серці чисте поле,

Цвіли в нас квіти, як у сні.

Та зникло щастя не з моєї волі,

Лишилась тінь, мовчання, тихі дні.

Тепер сама я йду по шляху,

Без твого сміху, без очей.

Все просто залишилось в сноведіннях,

Що ми з тобою разом досі ще.

Та не жалій, моє кохання,

Кінець історії - це також якийсь дар.

Відлуння слів, як новий ранок.

Нехай розквітне новий рай.