Спомини

Вже молодість пройшла, залишились літа,

Металом срібним вкрилась голова,

Та спомини мої, як осінь золота,

Все виринають зеленню в снігах.

Веснянкою кружляють поміж хмар

Та пролісками б'ють ту льодяну кору:

Удар! Тріскоче крига... Знов удар! —

Минуле захопило розум мій у гру.

Вже гордовитість відійшла на задній план,

Тоді б йому сміливості, мені —

Відкрити душу, показати серця шрам,

Можливо, й запалив вогонь в пітьмі.

Можливо, та хіба розкаже хтось.

Майбутнє втаємничене важким замком.

Лиш за завісою ключник отой,

Що зветься часом, посипає все піском.

Пройшли вже сльози, шрами затягло рубцем,

Життя позаду, далі — знає час.

Мені б лише побачити його мигцем,

Та доля не дарує другий шанс.

Квартира пахне втраченим життям:

Нема дітей, онуків, тільки три коти.

Дзвінок у двері... — Йду вже, йду. Хто там? —

А подумки: "можливо, це, коханий, ти..."

Січень 2024 р.