ПЕРШИЙ СНІГ

В ліжечку спало маля -

Солоденьке котеня.

За вікном в цей час нічний

Прийшло диво в його двір.

Зранку сонячний промінчик

Лоскотнув і цьомнув кінчик

Носика у малюка,

Що з під ковдри визирав.

Він розплющив оченята,

Радісно покликав: «Мама!»,

Стриб із ліжечка й на мить

Завагався та й застиг.

Далі крики, писки, вереск,

Тупіт ніжок й щастя шепіт:

що вночі прийшла зима

Снігом вкрила всі дома.

Сніг – пухнастий, білий, чистий

Покривав усі доріжки,

Всі дерева, годівнички

І його вчорашні хижки.

Бачив перший раз він сніг

Хоч і йшов вже п’ятий рік.

Чув лише від мами й тата,

Але ж сам не мав поняття.

Тож хутчіш почав збиратись -

Їсти кашку та вдягатись:

Щоб побігти пізнавати

Та мерщій в снігу скакати.

Сніг іскриться, сяє й тане

Ледве на долоньку ляже.

А хлоп’я його згрібає

Та довкола розкидає.

Щастя звуки линуть щирі -

Щось зліпив він із сніжини,

В кучугур стрибнув з розбігу

Та лизнути встиг крижинку!