Я своє серце ховаю

Я своє серце ховаю

під білинами гніту думок

думок минулого

думок суму

мене стомленого

таку думу

пускаю я венами таку журбу

еритроцити несуть біль по артеріям

і смуток напуває органів юрбу

І жаль, при певних критеріях

Я серця найбільше боюсь

і певно боюсь дуже втратити

З думками безмежно борюсь

І незнаю я як їм зарадити.

Я відділяю його від розуму

Перемовини воно не слухає

воно трясе своїми погрозами

І б'ється з середини й штурхає

Бийся серце, бийся

ти билося ще до мого розуму

не я владний над тобою більше

Нефакт що був колись тобі загрозою

Але скільки не домінуй

кільки не встановлюй кордони і правила

Ти зі мною цю картину малюй

Ми компромісного щастя прагнемо