Я приніс тобі чашку з паруючим чаєм

Я приніс тобі чашку з паруючим чаєм

У долонях гарячих від жару зірок,

Я тебе лиш у мріях тепер обнімаю,

І весь всесвіт готовий схилити до ног.

У горнятко насипані темні чаїнки,

Пасма дивних мелодій вплелися в окріп,

Подивися, як лютий гортає сторінки,

І на те, як ми стали до різних орбіт.

Я приніс тобі чашку з паруючим чаєм,

Подивись навкруги: світ розібраний геть,

Скрізь уламки надій, що тебе обступають,

І новини розводять тебе і мене.

У долонях моїх все ще жевріє літо,

Намистинками спогадів стиглі грона суниць,

У паруючих цівках ховаються стежки по світу,

А в думках зберігаються сотні щоденних дурниць.

Я приніс тобі чашку, що просто схолола від тиші,

Як не в змозі зігріти цей холод далеких доріг,

Лиш ковток з неї міг би здолати провалля найглибші,

Але я вже не зможу вернути все те, що, нажаль, не зберіг.

***

Кілька днів назад прочитала допис про стосунки після початку повномасштабної війни. Ні для кого не секрет, що кількість розлучень збільшилася суттєво і крім втрат фізичних маємо ще й таке. Просто спробувала осмислити це на рівні образів.