Весна

Розгорнути полотно, скручене міцно так,

Відстанню міряв дах,

Стружкою дихав прах.

Повільно, помітно праскою тиснув жах,

Тиша морила час,

Думка — гіпоксичний птах.

Весна розквітає, промінням лягає шлях,

Ковзає, ріже сніг,

Пестить льдобуром лід.

Береги відчалюють, качки у повітрі — "ках!",

Рибалка забув про страх…

Хвилі тріпочуть в душі.