До Дня пам’яті

Багряний горизонт, дорога під укіс.

Крізь стогони і плач не чути стук коліс,

Не видно краю ран, скрізь стогін і журба.

Їх везли на розстріл – приречені тіла,

І діти, і старі – неначебто війна.

У божевіллі розум, а серце у гріхах…

Приречені на гибель в своїх пустих хатах.

І марно на долоньці зернятко виграє

Лиш відблиском на сонці…

Життя вже не твоє…

(Листопад 2016 р.)