Крадіжка

Не буде більше сміху:

Викрали Дитинство.

Вже не буде часу ліку:

Люди, чи то не злочинство?

Кричать ридма долі:

В неї викрали Життя!

Сльози - злива з солі,

Що залива її взуття.

Дитина ведмедика

До серця пригорта,

Те досі б'ється у страху;

Написати мамі не дає листа.

Ні, не лист то - заповіт:

Маленька ж так хотіла

Віддать комусь фіалки цвіт

І зорю впавшу, щоб зігріла;

Ромашку ніжну,

Але зів'ялу,

Іграшку рідну,

Шоколаду плитку...

Та не встигла! Не встигла,

Бо пекучій біль тіло охопив,

А на щоці сльоза застигла.

Та душа вже одлетіла...