Принц Чумирдло - Ясен-красень, Допомога. Втеча з царства
Чумирдло гуляв в садочку,
ловив рибу у ставочку,
рихтував старий місточок,
для котів робив домочок.
Галас вчув – “Піду погляну.
Щось, напевно, дивне сталось.”
Тільки-но подумав – бачить:
квіточка кружля яскрава.
Що за чудо! Впала бідна –
крильця склала, притомилась.
День не ївши, вечір близько –
лежить тихо, геть не дише.
Побіг сокіл по водицю,
напоїв – відкрила очі.
– Де я?.. - знов і знов шепоче.
– Відведи додому хочу.
Не дійти одній, в дорозі
заблукаю в глупій ночі.
Біжимо! Мене шукають.
Заміж нагло виряджають.
Тутечки й позеленію –
мати дома посивІє.
Хто незнаний той Чумирдло?..
Страшно у чужій країні.
Чи поміг би, Ясен-красень?..
Ти хороший, правда ж, бачу.
– Як відмовити красуні,
як не помогти у скруті?
Повезу куди накажеш.
Чи далеко твоє царство?
– Ой, не знаю – загубилась.
Чую пошепт – поспішимо,
– В човник! Руку – бистро, сміло! –
річкою до моря вийдем.
Ну, а там… і ранок зійде.
Зогледишся – далі підем.
Човник плавно сів на хвилю.
Течія до моря бігла.
Сном забулась Різноцвітка.
Затягнув Чумирдло пісню.
Віддалявся берег рідний…
Що попереду зустріне?
Пильно в далечінь вдивлявся.
Сонце блиснуло зненацька.
Новий, дивний світ відкрився
Мовив, – Оце що?! – й звалився…
Човник у кущах застряг.
В деннім світлі іншим став.
–Де я? – Квітка запитала.
– Хто ти? – хлопця не впізнала.
– Ми у моря. Гарна бухта.
Далі нам куди, подумай.
– Ні, отут у перший раз.
Камінь, скелі височать…
А у нас – пісок в долині,
рясно квіти розрослися…
І палацу геть не видно.
Хто ти? – подивилась пильно.
Чамурляндец – зізнавайся.
– Я, то я. Не придирайся.
– Дивні справи… Добре, добре… –
Враз схопилась – топ ногою.
– Бачиш! – щось на горизонті.
То за мною, знаю точно!
Татко, татко! Поміч! Човен!
–Ей, тихіше – бо потонем!
Вибираємось на берег –
плисти далі нема сенсу.
За скалу біжим у хащі –
не нарватись б на піратів.
Дай-но руку, пригинайся.
Диви, швидко як летять-но!
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!