Різноцвітка у чужій країні.

В Чамурляндії аврал,

принц Чумирдло зник, пропав.

З вечора по всій країні

бігає народ і звірі.

Всім наказано не спати.

Слід взяла Чумирсобака.

Привела в садок до ставу.

– Сіли в шлюпку. Я тут зайвий.

Далі хай шукає Щука,

їй у поміч води шумні. –

Чумирдубу докладає.

Чумиряблонька ридає.

І папузі теж не спиться.

– Потонули паки, бідні.

Молоді, зелені… Лихо.

Кігті мої гострі кігті…

– Що ти каркаєш, як ворон?

Киш, киш, киш, Зеленохвостий!

Цапну, вирву хвіст пістрявий.

– Ну тоді втекли, сховались.

Ананас клюють… ні – грушу,

бульбу, льон, овес, капусту…

Це про що я? Тьху – голодний.

Підкріпитись пора. Точно.

Цар указ писав нервово:

“Щуці я дарую волю

і звання – придворна леді…

Озеро, ще дім з басейном.

Орден. Підпис. Штамп. Автограф”.

Тільки віднайди синочка.

Темна видалася нічка.

У воді змигнула щучка.

Темні думи серце крають,

не сидиться старшим браттям –

нишком в темряву пірнули

і розтали, як не було.

Слідом тьопала собака

і зелений хвіст – нахаба –

всівся зверху. Як без нього?

Скубав вухо… – Я голодний,

аж но залипають очі.

Чи це ніч, і спати хочу?

Йшли назустріч дві команди,

з різним настроєм щоправда.

Стрілися на півдорозі,

у багаття грілись доки,

не зійшло на небі сонце.

Казочці кінець… Серйозно?

P.S.

Папуга вподобав Квітку,

залицявся, лестки сипав

Так із нею і зостався.

Різноцвітка й Ясен-красень

рушили у дальні мандри –

царство нове закладати.

Щука жасна десь пропала…

Мож майнула в іншу байку.

Королівства поріднились –

на гостину часто їздять.

Уквітчалась веселково

Чамурляндія казкова.

У цій казці я жила,

в глупу ніч туди пливла.

Ранком раннім поверталась,

щоби казку записати.