Різноцвітка у чужій країні.

Що зелене братство скаже?

Пропозиція – похвальна?

Висловитись може кожний,

тож покличте на розмову.

Заєць – депешу в світлицю!

Та знайдіть примару принца!

-–Жах, кошмар і непорядок! –

закричав ведмідь Чардавко.

Зелений розмай і спокій

проміняти хтось готовий

на мозаїку нестерпну?..

Наслідки будуть плачевні!

Чули всі? Я попередив.

– Я підтримую ведмедя, –

озвався Чурдід зелений,

глухуватий. Спав, напевно.

– Перший тут стою у черзі.

Мабуть щось дають смачненьке.

– Ой, та що уже боятись! –

зойкнула з пеньочка бабця,

Чундрочка суха в платочку.

Маю двісті двадцять років –

зелень стала серед горла.

Я за різнобарв'я. Точка!

Молодь квітку розглядала.

Де така яскрава взялась?

Гарна, мила та не наша…

В гурт приймати чи стоптати?

Думали, шептались жваво –

єдності в думках не сталось.

Папуга Зелений Хвіст

свого носа теж встромив,

– Звісно, я не головний,

зазвичай я мовчазний,

та сьогодні день такий…

Що сказати я хотів?

А… так, так! Усе серйозно.

Вибір нелегкий... це точно.–

По тростиночці ходив.

– Думає Зелений Хвіст…

Всіх довкола розсмішив,

потоптався – полетів.

Різноцвітка роззиралась –

царство дивне налякало.

От занесла непогода!

Вибратись би якось з моху…

Он який страшний ведмідь –

може стратити чи з'їсть.

Вітер підхопив – злетіла.

Короля ледь не звалила,

із нош саме ноги скинув.

– Ох, яка краса чарівна!

Скільки живу – ще не видів.

Ловіть, держіть… улетить же!