Два плюс один

Звуки та запахи просочуються крізь дрімоту, перериваючи сновидіння. Пташині співи за вікном (і звідки тільки беруться ці галасливі істоти у індустріальному районі міста, де з рослин тільки трохи зів’яле листя салату у холодильнику?), завивання вітру, скрип вже погаслого вуличного ліхтаря, металічного і проржавілого, розслаблене дихання коханого чоловіка під боком. Останій звук найважливіший та найприємніший. Запах свіжовипраної постільної білизни, залишків парфюму, погано змитих душем, поту і штукатурки — Тайлер постійно щось ремонтує у їхній квартирі, яка страждає від проживання у ній двох активних перевертнів.

Олівер перевертається на бік і усміхається, наштовхнувшись поглядом на обличчя сплячого альфи. Він довго йшов до усвідомлення того, що щастя криється у дрібницях. Таких, як наприклад можливість бачити обличчя найріднішої людини, ледь відкриєш очі.

Правда, зараз це обличчя виглядає дуже втомленим, вилиці різко окреслені, під очима видніються виразні тіні, а між неймовірних брів пролягла зморшка. Бета ніжно гладить її кінчиком пальця, потім невагомо проводить долонею по щоці партнера і альфа зітхає, не прокинувшись. Олівер вміє бути по-справжньому безшумним, натренувався за роки спільного життя.

Бета вдихає глибше, розбираючи запахи на складові і кривиться. Є в їхньому житті дехто, кому знайома наука тиші, але кому не завжди вдається приховати свою присутність.

Олівер обережно вислизає з ліжка, примудрившись не розбудити Тайлера. Забирає з ванної зубну щітку і рушник, щоб вмитися на кухні, і спускається униз. На кухні він знаходить Октавію, що швидко ковтає залишену альфою їжу прямо з контейнерів. На ній футболка Тайлера і, бета ладен поклястися, що під нею більше нічого немає, але це його не хвилює. Він виріс серед перевертнів різних видів, принципи сорому для них завжди були умовними і напівоголені підлітки на його власній кухні не були причиною, здатною змусити Олівера переживати. Набагато більше його хвилює питання, чому дівчина не подзвонила з проханням забрати її звідкись, а прибігла сюди у звірячій подобі, якщо її одяг залишився десь іще.

— Привіт, — дочка Фелікса махає виделкою і продовжує їсти, майже не пережовуючи шматки. Ніби голодна тварина. Тварина, котра боїться, що їжу відберуть. І це теж погана прикмета. Означає, що звірячого зараз у кузині Тайлера більше, ніж людського, не дивлячись на двоногу форму.

Олівер зітхає. Розбиратися з тарганами Октавії йому зовсім не хочеться, своїх би розігнати. Зазвичай він зі спокійним сумлінням звалює подібні питання на партнера. Так вже склалося, що у їхній маленькій родині зібралися доволі похмурі, небалакучі люди, але з близькими Тайлер більш приязний. Він щиро піклується про кузину та молодшу сестру, і якщо справа зв’язана з ними, завжди намагається допомогти.

Оліверу не те що було все одно, просто його спроби допомогти зазвичай робили ситуацію ще гірше. Чомусь на роботі йому прекрасно вдавалося читати по обличчях та рухах, розуміти недомовки та бачити підтекст. Але варто темі зайти про когось із рідних, ці здібності повністю вимикаються. Бета з вражаючою незграбністю говорить доволі болісні речі, невдало жартує, намагаючись розрядили атмосферу, і не вміє співчутливо мовчати, як Тайлер. Тому близьких, що прийшли за допомогою, Олівер зазвичай доручає або своєму альфі, або Софі. Йому справді простіше оплатити професійну допомогу, ніж спробувати розібратися в усьому самотужки.

Але цього разу чіпати Тайлера не хочеться. Альфа промучився з ним половину ночі і, якщо бета правильно пам’ятає, заснув тільки під ранок. Він заслуговує на відпочинок.

Олівер наближається до столу обережно, намагаючись не робити різких рухів, але Октавія все одно завмирає, насторожено дивлячись на нього зверху коробки з качкою у гострому соусі. Чоловік торкається бока одного з виставлених на стіл контейнерів.

— Ти б хоч розігріла, — хитає він головою.

— Боялася, що дзвоник мікрохвильовки вас розбудить, — пояснює дівчина і трохи розслаблюється.

Бета викладає вміст кількох коробок на велику тарілку і встановлює таймер, а сам схиляється над мийкою, щоб привести себе до ладу після сну.

У цьому вся Октавія.

Койоти у природі вміють бути непомітними, рухатися дуже тихо і буквально ходити навшпиньках. Як виявилося, в побуті також. Дочка Фелікса з легкістю відкриває дверні замки цвяхом та шпилькою, або краде ключі, а потім робить дублікати. Вона приходить до квартири, коли їй заманеться, хоча Тайлер кілька разів міняв запори. Октавія пересувається так тихо, що іноді мешканці квартири стикаються з нею неочікувано, коли вона грає у Xbox з вимкненим звуком, риється у холодильнику чи просто спить у якомусь затишному куточку. Іноді її видає запах, більш насичений, ніж у вовків або лисиць, але дівчисько намагається маскувати його травами, вкраденими у Софі.

Клептоманія Октавії могла б хвилювати, але оскільки вона обумовлена тваринними інстинктами та носить вибірковий характер, особливої уваги на цьому у родині не загострюють. Зазвичай дівчина бере їжу чи одяг, з цим цілком можна змиритися. Гроші, якісь цінні або пам’ятні для власника речі вона не чіпає, а також не краде у чужих або в крамницях. Та й робить вона це скоріше несвідомо, ніж навмисно. Якщо бере якусь дрібницю — книжку, ручку або гребінець, — завжди повертає власникові.

Софі пояснювала, що дівчина таким чином зміцнює зв'язок зі зграєю, забираючи речі, що належать її членам, аби впевнитись, що вони побачаться з нею. Хоча б для того, щоб цю річ повернути. Звісно ж, у зграї Октавію любили, але пояснити це койотові, який раніше залишався на самоті у небезпечній ситуації, поки не вдавалося. Тому всі намагалися ставитися до витівок дівчини з розумінням.

Носіння чужого одягу було з тієї ж серії. Якщо Октавія одягала чиюсь футболку або кофту, це означало, що їй необхідно відчути близькість члена зграї, якому вона довіряє.

Олівер витирає обличчя рушником і дістає їжу з мікрохвильовки. Ставить перед кузиною Тайлера і додає склянку апельсинового соку. Дівчисько вдячно муркоче і знову накидується на їжу. Олівер не чіпає її, захоче, сама розповість.

Чоловік дістає ємність, кілька сортів кави та прянощі. У будинку є пристойна каво-машина, котру Майкл подарував на якусь річницю (хоча Олівер підозрює, цей механізм було куплено заради Фелікса, що постійно сварився на неприйнятні напої у будинку племінника). Але іноді беті хочеться приготувати ароматну рідину по-старому, змішуючи мелені зерна з різким запахом, додаючи різні спеції і медитуючи над джезвою. Цей процес допомагає впорядкувати думки, а це зараз необхідно.

Олівер не дурень і розуміє, що вчора сталося.

Він втратив контроль над третьою подобою, чого не ставалося вже давно. Чоловік неймовірно втомився, фізично і душевно, остання справа буквально виснажила його.

Він допомагав розслідувати викрадення молодих перевертнів, підозрюючи секс-рабство, але знайдене місце, де тримали зниклих жертв, перевершило і його очікування, і очікування команди, з якою він працював. Жінок та омег-чоловіків не лише продавали для надання інтимних послуг. Народжених у процесі насилля дітей тримали окремо, вирощували як тварин, знущаючись і не надаючи навіть необхідного мінімуму для життя.

Олівер дивився на дітей, котрі застрягли у напівоберті, не вміли говорити, а декотрі навіть прямо ходити, пересуваючись на чотирьох кінцівках, і відчував, що всередині нього закипає щось пекуче.

Він не збирався кидати цю справу, поки не впевниться, що всі винні понесли заслужену кару, постраждалим надано всю необхідну допомогу, а нещасними дітьми опікуватимусться професійні лікарі та психологи. Олівер поспішив до Грінвуду, щоб підготувати необхідні папери для продовження розслідування, проте не впорався з собою і в результаті Тайлерові знову довелося вгамовувати його.

Але цього не мало статися. Покажіть хоч одну легку і морально не болісну справу у його професії? Якби він так близько приймав кожну проблему на роботі, каніма рвала б ланцюги з періодичністю раз на тиждень. Справа була не у розслідуванні, хоч воно й дуже засмутило окружного прокурора, забравши велику частку уваги. Щось сталося із самим Олівером, щось сталося з Тайлером, а каніма, найчутливіша частина бети, це вловила.

Чітко відмірюючи зерна, чоловік намагається побороти емоції і послідовно обдумати проблему. Як вчила його колись Шерон Харт, мир її душі. Останнім часом ніяких особливо значущих негативних потрясінь у їхній парі не ставалося. Робота стабільно діяла на нерви, але це були приємні хвилювання: заплутані справи, перемога у котрих незмінно приносила Оліверові задоволення, і незвичайні, цікаві проекти у діяльності Тайлера. Родичі теж підозріло радували: Ешлі зареєструвалася на підготовчі курси до коледжу, Емма та Персі готувалися до шлюбу, і навіть Фелікс не викликав звичайного бажання придушити у куточку, виказуючи чудеса благодушності. І тим не менш на напругу, що збільшувалася у парі, вже не можна було закривати очі.

Мабуть, вони підійшли до тієї критичної точки, про яку хором попереджали Софі та лікар Л’юїс, психотерапевт Олівера з Портленду. Як би не довіряли одне одному альфа та бета, як би не кохали, природу ще нікому не вдалося обдурити. У їхньому випадку не допоможуть ні заспокійливі, ні розсіювателі феромонів. Для Олівера вони небезпечні вдвічі — пригнічення подоби вовка може привести до посилення позиції каніми.

Вчора бета лише оборонявся, але хто дасть слово, що в наступну їхню бійку він не спробує вбити Тайлера? І сто до одного, що йому вдасться. Каніма сильна та підступна, досі альфі вдавалося вийти з мінімальними ушкодженнями тільки тому що Олівер жодного разу не бився з ним у повну силу. І боже збав дізнатися, що буде, коли він повністю передасть контроль над тілом та розумом ящірці.

Нажаль, вони живуть не в казці і не у тих романах, які потайки любить читати Емма і у чому ніколи не зізнається. У їхньому випадку переможе не кохання, а інстинкт. І зараз інстинкт волає, що навколо небезпечно. Що поряд ворог, котрого треба або знищити, або втекти від нього. І це просто нестерпна мука — усвідомлювати, що противник, який вселяє загрозу, а також якір, котрий утримує від нерозумних вчинків — одна й та сама істота. Мабуть, у минулому житті Олівер скоїв невиправний злочин, якщо його карають так немилосердно. Вбивством кошенят справа явно не обійшлася.

Оліверові, звісно, невимовно шкода себе, все ж самозакоханою ящіркою його Емма іноді називає цілком заслужено. Але доля партнера хвилює його набагато сильніше власної. У своєму майбутньому бета ясно бачить два варіанти — смерть або божевілля. Варіант зібрати речі та піти від Тайлера він не розглядає, тому що у підсумку це все одно закінчиться божевіллям. А перший не влаштує обох партнерів з очевидних причин.

Схоже, прийшов час повернутися до терапії, і якщо для Харта це вже цілком звична справа, то вмовити альфу на подібний крок буде важко. Психотерапевти здавалися альфі загрозою, страшнішою за мисливців та Фелікса, що роздає корисні поради, разом узятих.

~<@>~

Октавія починає говорити так раптово, що бета ледь не підстрибує, не очікуючи цього. Занурившись у власні думки, Олівер не звертає уваги, що на кухні він не сам.

— Я вкусила Хейдена, — тихо чується за спиною.

Бета придушує у собі малодушне бажання піти розбудити альфу або подзвонити Феліксові, чи Софі, та кому завгодно, тільки б не займатися цим самотужки. Він до дідька боїться знову повестися неправильно та нашкодити дівчинці ще більше. Але від подібних дій його утримує думка, що Октавія прийшла не додому і не до психологині. Отже, хоче отримати допомогу саме тут. І, оскільки Тайлер зараз недоступний (а Олівер ладен у горло вчепитися тому, хто спробує потривожити його втомленого партнера), розбиратися з проблемами кузини доведеться йому. Вимкнувши вогонь під джезвою та розливши напій по чашках, бета намагається якомога нейтральніше уточнити:

— Він погрожував тобі?

— Ні! — Октавія підстрибує на табуретці і підвищує тон. — Все не так! Це я! тобто…

Вона виглядає зляканою та збитою з пантелику.

— Чекай, чекай, — Олівер піднімає руки долонями догори. — Повільно вдихни та видихни. І ще раз. А потім почни розповідь з самого початку.

Втішальник з нього поганенький, але дівчисько чомусь слухається. Глибоко дихає і, здається, заспокоюється. Бета ставить перед нею чашку, іншу бере собі та сідає навпроти, щоб не дивитися згори униз і не створювати для кузини відчуття небезпеки. Октавія пробує ароматний напій, задоволено урчить і починає розповідь.

— Я почула, як Едді Макферін та Нора Велс обговорюють вечірку, котру влаштовує хтось із старшокурсників у цю п’ятницю. Вони обмовилися, що Ешлі теж там буде. Я зателефонувала їй і спочатку спробувала вмовити не ходити туди, тому що це може бути небезпечно, а потім — хоча б узяти мене з собою. І ми посварилися. Вона сказала, що узяти мене — це гірше, ніж піти з батьками, що я зіпсую їй усі веселощі, а потім кинула слухавку і вимкнула телефон. Я засмутилася і Хейден почав мене втішати. Він знає, чому я так поводжуся, але у загальних рисах, без деталей. І він говорив правильні речі, але…

— Тебе засмутило щось із того, що він сказав?

— Мабуть, — Октавія кривиться, намагаючись підібрати слова, і між її брів зявляється знайома блекторнівська складка. — Він сказав, що немає нічого страшного, що я так опікуюся членом родини і що, можливо, мені не варто так сильно намагатися позбавитися від цієї… потреби. А спробувати змінити об’єкт, на котрий спрямовані ці почуття. В сенсі, завести омегу.

Олівер ледь чутно зітхає. Чи є хтось з їхньої божевільної сімейки, у кого немає проблем з омегами?

— І як ти відреагувала на його слова? — питає він, намагаючись копіювати співчутливий тон тих психологів, з котрими йому доводилося бачитися самому.

— Напала, — дівчина опускає винуватий погляд у чашку. — Здається, щось йому зламала. І вкусила. Цілила у шию, але він вчасно ухилився, у плече влучила.

— Вовчими зубами? — розхвилювався Олівер. Якщо дівчина була у напівоберті, то могла нанести своєму "другові-майже-хлопцеві" серйозні пошкодження.

— Ні, людськими. Майже одразу загоїлося, але я злякалася і втекла.

Це пояснювало і появу Октавії у їхній квартирі, і футболку альфи на ній. Коли дівчина лякалася, у неї вимикався розум і свідомістю починали керувати інстинкти. Койот в першу чергу шукав безпечне місце і прагнув опинитися під захистом альфи, котрому довіряв. З деяких причин свій будинок Октавія не вважала безпечним, а Фелікса — альфою, на якого можна покластися. Оскільки у стресові ситуації дівчина останнім часом втрапляла часто, квартира кузена практично стала її другим домом.

Загорівся екран мобільного, що лежав на столі.

— Телефонує от, — дівчина перевертає телефон екраном до чоловіка, щоб він побачив фото молодого альфи. — Тридцять сьомий раз. А я боюся відповісти. Не знаю, що йому сказати.

Хейден Бек Оліверові не подобається, надто таємничий, надто розумний, надто жорсткий. Чоловікові через посаду доводиться зустрічатися із такими, як він. Із подібних до Хейдена виходять чудові маніяки. Але залицяльник Октавії ні у чому кримінальному помічений не був, Олівер перевіряв на прохання Фелікса.

Сам бета спілкувався з Хейденом нечасто, нахабний хлопчисько його напружував своєю підкреслено незалежною поведінкою. Однак поряд з Октавією юнак змінювався до непізнаваності: пом’якшувався погляд, голос ставав тихішим, він частіше усміхався та торкався дівчини з ніжністю і піклуванням. За це Олівер міг йому у якомусь ступені пробачити таємничість і нахабний тон. От і зараз хлопчисько з впертістю носорога обривав телефон, замість того, щоб образитися і облишити проблемну подружку у спокої.

— Що саме тебе розсердило у словах Хейдена? — Оліверові вперше за всю розмову стає справді цікаво. — Тобі не хочеться зустрічатися з омегою? Бажаєш, щоб вас із Хейденом було лише двоє? Люба, це нормально, не усі перевертні полігамні.

Про те, що це велика рідкість і такі перевертні частіше створюють родину з людиною, а не з іншим звіром, бета вирішує промовчати.

— Ні, — хитає головою Октавія і сумно зітхає. — Боже, як же важко висловити те, що відчуваєш!

— Ну, ти спробуй, — усміхається Олівер, відпиваючи кави. — Якщо не поясниш, я не зрозумію.

Октавія смикає себе за кучері, що й так нагадують пташине гніздо, ніби це допомагає їй підібрати потрібні слова.

— Є один хлопець, Лукас. Ми з ним на додаткових заняттях познайомилися. Він трохи імпульсивний, але милий. Допомагає мені з домашнім завданням, якщо я чогось не розумію. Лукас дуже розумний, хоч і молодший за мене на два роки. Він омега, переїхав до Грінвуду цього року. Його мама бета, а вітчим людина. Хейден з ним теж знайомий, вони на баскетбол разом ходять.

Дівчина замовкає. Олівер нібито усвідомлює серйозність ситуації, але розтягувати обговорення душевних страждань кузини Тайлера на весь день не хоче, тому намагається поквапити її.

— Лукас тобі подобається?

— Так, — Октавія усміхається, м’яко і без напруги, вперше за їхню розмову. — Він кумедний і добрий, і не по-омежому сильний. Хейденові подобається його чіпляти, і Лукас завжди спалахує, як сірник. Вони навіть б’ються іноді, і схоже, що обом це подобається, — усмішка зникає з губ дівчини, наче і не було. — Але я не можу відноситися до Лукаса так само, як до Ешлі. Коли я довго не бачуся з нею, у голові лунає виття і хочеться бігти на пошуки. Коли відбувається щось потенційно небезпечне, типу тієї вечірки, або походу з класом, у мене мозок вимикається і у голові лише одна думка: «Захистити! Бути поряд!». Коли Ешлі просить про щось, я відкладаю усі справи і кидаюся виконувати її доручення, ніби від цього залежить чиєсь життя.

Октавія втомлено тре лоба. Вочевидь, потреба говорити так багато її втомлює.

— Одного разу вона сказала, що забула підручник у школі і я залишила Лукаса у кіно на самому початку сеансу. Це не було побачення, ми просто пішли розвіятися після занять. Але все одно вийшло негарно. Ешлі слабша за мене, хоч і займається спортом. Вона все ще потребує захисту. А Лукас… він майже не поступається Хейденові. Для омеги він надто агресивний, але може бути і веселим. І він піклується про мене… Розумієш? Все має бути навпаки!

Октавія виглядає одночасно наляканою і задоволеною цим фактом. Олівер розуміє одне — він не знає, що порадити. Екран телефону знову оживає і дівчина кидає на нього тужливий погляд.

— Тобі краще поговорити з ним, — бета вказує на девайс поглядом. — Навіть якщо він сердиться, а я впевнений, що це не так, він має право знати, що з тобою все гаразд. Що ти у безпеці. Я б хотів знати, що з Тайлером все добре, навіть якщо б ми перед цим дуже посварилися.

Октавія кидає на нього трохи винуватий погляд, але бере до рук телефон.

— А потім я відвезу тебе додому, гаразд? Адже твої батьки теж не знають, де ти.

У будь-який інший день бета запропонував би кузині погостювати у них, але сьогодні йому потрібно, щоб у квартирі не було зайвих вух. На них з альфою чекає серйозна розмова.

Дівчисько підтягує коліна до підборіддя і відповідає на дзвінок. Октавія говорить тихо, та й Хейден на тому кінці з’єднання не кричить, але динамік у телефона хороший, а ще перевертні ніколи не скаржилися на слух. Олівер відходить до мийки сполоснути чашки, проте краєм вуха все одно чіпляє розмову. Він не вслуховується у слова, більше відзначаючи емоційне забарвлення. У голосі Хейдена немає ні гніву, ні роздратування, тільки полегшення і піклування. Він щось таке каже Октавії, що та розслабляється, її щоки вкриваються рум’янцем, а голос стає збентеженим і вдячним.

Олівер теж розслабляється. Яким би засранцем його не вважали, він би не викинув дівчину з квартири, якби їй загрожував черговий стрес. І негаразди свої відклав би на потім. Все ж Октавія — частина родини, хай і доволі проблемна. Але тицьніть пальцем, у кого зі зграї Блекторн немає проблем? Отож-бо.

Олівер прокрадається нагору, щоб забрати вуличний одяг і заразом прихопити для Октавії старі Еммині джинси, які старша Блекторн чи то забула, чи то навмисно залишила у гостьовій. Тайлер все ще занурений у глибокий сон, що радує бету.

Переодягнувшись у другій спальні, щоб не турбувати альфу, Олівер відносить кузині джинси і Тайлерову спортивну куртку, тому що на вулиці прохолодно. Октавія вдячно урчить і на мить пригортається до чоловіка у коротких обіймах. Довгих доторків койот не виносить, тому це найбільша вдячність, яку вона може виказати. Олівер залишає дівчину, щоб та могла спокійно одягнутися, і виходить з квартири, аби почекати кузину в машині.

Усю дорогу Октавія мовчить і помітно нервує. Але втекти не намагається, і це хороша ознака. Будинок у Фелікса та Майкла зразковий: темно-червоний дах, білий парканчик, стрижені газони та маргаритки у вазонах на сходинках ганку. Хто його вибирав, залишається загадкою. Адже ексцентричний дядечко Тайлера скоріше придбав би пентхаус з модним дизайном у центрі міста. Та й Гарріса, що продає зброю, навряд чи можна запідозрити у любові до квіточок та парканчиків. Але факт залишається — родина Фелікса мешкає тут з тих пір, як альфа вийшов з коми. Можна було б припустити, що до придбання житла приклав руку Адам, проте омега у житті містера Блекторна і його чоловіка з’явився приблизно через півроку після заселення у новий будинок. Втім, порядок та затишок у ньому підтримувався явно стараннями омеги.

На ганку топчеться схвильований Майкл і, трохи далі, блідий як сніг, Хейден. Мабуть, зневірившись додзвонитися до дами серця, вирішив почекати на неї вдома. Октавія, так само мовчки, клює сухими губами Олівера у щоку і виповзає з авто. Майкл біжить назустріч і обіймає дочку, самими губами говорячи над її маківкою беті «дякую». Той киває у відповідь і, від’їжджаючи від будинку, встигає помітити, як Хейден та Октавія переплітають пальці. Що ж, кузина Талейра у безпеці, а окружному прокуророві терміново потрібна доза кофеїну. Адже та маленька вранішня порція з усіма цими хвилюваннями, за відчуттями, вже вивітрилася.

Пообіцявши собі своєрідну нагороду за добру справу, Олівер спрямовує авто до найближчої кав’ярні.