Антракт

Тихий сон, тиха ніч, ця доба собі взяла антракт,

Стихло все, стихли всі, і навіть нечутно собак,

Дивний біль, наче в рану відкриту насипали сіль,

Ти себе заганяєш щоденно у кут, та яка твоя ціль?

Не живий і не мертвий, незаповнений, просто пустий,

Тобі вже п’ятдесят, а ти думаєш що молодий,

Заглядають в твій рот, лиш тому, що нема там зубів,

Твої дні - без мети або мрій, ніч - без спокою й снів...

Ти з собою сваритись не звик, то й жалієш себе,

З тарганами, щоб не розійтись - зробиш любе,

Та й вони лиш за тишу на кухні, і підпишуть цей пакт,

Не помітив? Не ніч, а життя твоє взяло антракт...

22.02.24

Поетична збірка 2024