Ранкове

Мені так похуй на людей

Хто виживе і хто подохне

Мені так похуй на любов

І хто там, блять, по кому сохне

І на мистецтво я клав хуй

На всі картини, вірші, прозу

Срать на салати з мазіком

На Олів'є і на Мімозу

На каву я покладу болт

Ще й похую на номер хвилі

А ще геть похуй на дітей

Які б вони не були милі

На екологію - плювать

На мікропластик у яєчках

На зауваження теж хуй,

Що такі вірші недоречні.

Десь за годинки дві, чи три

Я вже проснусь і буду добрий

А зараз на усе і всіх

Мені так похуй, аж невдобно