Про пасивний зворот

Таксистом відчинені двері

Ледь скрипнули в тиші лісів

Тепер ти вже можеш буть певна

Відвіз туди, де сам хотів.

"Виходь і молись свому богу"

Ледь зблиснуло лезо ножа

"Ти ж дівчина наче нівроку"

Здалось, що він тебе бажа

І сніг заскрипів під ногами,

Ледь дзенькула зв'язка ключів

Всіма заклинала богами

Щоб він тут сконав, чи зомлів

Щоб стало тобі сили духу

Ледь з'явиться мізерний шанс

Втекти у страшну завірюху

Чи вибити з рук той кинджал

Ногою підбив під коліно

Ледь видко зблиснув знову ніж

"Такая ж нівроку дівчина.

Дарую тобі, демон, їж"

На ранок ні крові ні сліду

Лиш снігом впорошений ліс

Він скаже: "Прийняв виклик. Їду"

І лезом почухає ніс.

В цім вірші немає моралі

В нім тільки пасивний зворот.

Таксист далі тисне педалі...

І їде не в той поворот...