У Сумах- сум...

Мінімум слів — максимум відчуттів. Справжня поезія, що не потребує гучних слів: вона сідає поруч і дихає разом із тобою.

Дякую. Так сльозить душа. І тоді, і тепер, і ще багато-багато лун. Бо душевні рани не гоються. У пам'яті людській...

Моя теж плаче...

гірко плачуть Люди. НЕлюди - сміються...

я вчора там була( в лікарню їздили, і спочатку розстроїли. але... мені гріх скаржитися(

бережи, Господи, і цивільних, і військовий, і маленьких, і дорослих.... бережи, Господи, Україну!..

так, стільки вже лиха ті наробили іроди, всі чекають. коли ж закінчаться ці муки( так шкода постраждалих

а їм не шкода. ні дітей, ні стариків, ні кішечок, ні пташечок. нікого не шкодують. бо - Бога не бояться ( це говорю я, до війни - закореніла атеїстка...)

Згусток смутку

В Сумах - сумно...